На початку роботи був проведений інструктаж з техніки безпеки. Усі бажаючі отримали рукавички та великі мішки. Також інструктор розповів про небезпеку поранення використаним шприцом та побитим склом. Деякі учасники акції прийшли зі своїм знаряддям, гумовими рукавичками та цупкими пакетами для сміття, оскільки участь у подібній акції беруть не вперше.
Координатор волонтерів у Гришкіному лісі Юрій Панченко, студент Полтавської Аграрної Академії розповів нам про захід:
- Яка кількість людей буде брати участь у прибиранні?
- Я взагалі не сподівався, що хтось відгукнеться, ще підійде чоловік п’ять-шість. Наскільки я чув, сюди планувалося людей вісімдесят, але з тих хто відгукнувся всі вже тут, з нами.
- Який обсяг території ви плануєте прибрати?
- Планувалося взагалі по лісу проходити, в принципі, околиці люди самі прибирають, але трапляються такі кучі, що стекля ні пляшки, пластикові та іншій відходи. Ми беремо усю ділянку лісу, а там подивимось.
Представників влади і представників політичних організації на заході не було, зі слів учасників, стає зрозуміло, що все відбувається на громадських засадах.
Дуже потужну підтримку виявили студенти Полтавського Інституту Бізнесу, вони були головною рушійною силою, яка прибирала ліс за підтримки волонтерів, молодь швидко згадала свої шкільні суботники.
Майбутні бізнесмени, долучилися до будівництва екологічно чистої країни вже сьогодні. Студентка третього курсу Наталія Збаранська говорить:
- Я маю надію, що більшість мене зрозуміє. Ми подаємо приклад нашій молоді. Хочемо, щоб вони підтримували нас, і щоб у нашому місті було гарно та чисто. Навіть коли вони виходять з транспорту свої проїздні квиточки викидували у бак а не на тротуар. Чисте місто – чиста совість.
У Гришкіному лісі прибирання тривало декілька годин. Студенти та волонтери знайшли спільну мову, працювали завзято та не шкодуючи рук. Багато різного сміття та величезна кількість непотребу була вивезена у мішках на сміттєзвалище.
Нагадаємо, що «Полтавський батальйон небайдужих» долучився до загальноміського суботника.
Текст - Аліна Костиря, фото - Андрій Гаврилов.
