Боєць батальйону "Азов" Юрій.
Він вирвався на 2 дні із зони неоголошеної війни аби поховати свого командира, який героїчно загинув в бою під Іловайськом.
Під час розмови з журналістом «Кола» розповів про те, що замовчує українська влада від народу та про бій, в якому втратив побратимів. Боєць повідав про перспективи та прогнози: коли може закінчитися неоголошена війна і чи можлива вона на території Полтавщини.
Батальйон «Азов», до якого належить Юрій Володимирович (своє прізвище він не називає заради безпеки родини), є добровольчим. Тож потрапив до нього 31-річний полтавець за власним бажанням. До цього очолював осередок Радикальної партії Олега Ляшка в Октябрському районі Полтави.
– Після проходження двотижневого курсу молодого бійця в Києві, відправився в зону АТО. Перебуваю там уже 2 місяці. Сепаратисти нас називають «каральний батальйон Азов», і розповідають, що ми їмо маленьких дітей і священиків, – з усмішкою розповідає Юрій Володимирович.
«…Нам би танків»
– Територія, за якою ми слідкуємо, тягнеться від Бердянська до Новоазовська. Контролюємо 140 кілометрів морського побережжя. Неодноразово ловили сепаратистів та передавали СБУ. Та наша основна задача полягає в зачистці міст. Тобто після заходу в населений пункт армії, ми маємо йти за ними і «зачищати» будинки, підвали і так далі від сепаратистів, які заховалися. Насправді, ми не повинні знаходитись «в полі», тобто безпосередньо приймати участь у військових операціях, але доводиться чомусь воювати замість військових, - розповідає Юрій.
За словами бійця, побутові умови у них прекрасні – завдяки волонтерам вони всім забезпечені.. Крім того, ще на початку травня зайняли дачу Віктора Януковича в Урзуфі Донецької області. Він приватизував колись там частину пляжу та дитячі санаторії – тепер це місце дислокації батальйону. А ось танків не вистачає, хоча їх нібито достатньо на складах.
– Ми всім забезпечені, але нам би танків і побільше. Ну і не завадили б броньовані авто, як і карети швидкої допомоги, щоб забирати убитих та поранених, – зазначив Юрій Володимирович.
Доброволець вважає, що комусь вигідно не забезпечувати бійців військовою технікою.
– Керівництво зараз, як і на початку АТО, не віддає потрібних наказів, – продовжує полтавець. – Адже, коли ми виходимо з бою, ми знаємо, що на складах достатньо танків та броньованої техніки, а керівництво каже, що у нас їх немає … Комусь це вигідно. Боєприпаси є і стрілецька зброя в нас є, а важкого озброєння – не дають.
«Після бою під Іловайськом генералу порадили застрелитись»
–10 серпня відбувся бій під Іловайськом (Донецька область). Серед нас були бійці «Азову», «Донбасу», «Шахтарська», «Правого сектору» та Нацгвардії. Ми потрапили в засідку під снайперський вогонь прямо на в’їзді в місто. Першим убили гранатометника – кулею в шию. Потім командир хотів його відтягнути – теж отримав кулю від снайпера в пах. Це був Микола Березовий – чоловік відомої громадської активістки та журналістки Тетяни Чорновіл. Потім третій наш боєць, який витягував командира, – отримав кулю в живіт. А наступали ми трьома легковими авто і одним БМП (бойова машина піхоти), що постійно «глохла» і не стріляла. Коли вийшли з бою, то побачили, що біля блокпоста стояв генерал і танки, яких нам не надали. Після цього всі рекомендували генералу, як офіцеру, застрелитись.
«Азовець» запевняє, що стріляли не дилетанти. Адже потрапляли як не в шию, так в пахову артерію чи інше місце, яке не прикриває бронежилет.
–Там не дилетанти стріляють – можливо, донецька «Альфа» чи ті снайпери, які на Майдані вбивали людей, або ж спецназ російського Генштабу, – говорить Юрій Володимирович.
Від українців приховують реальні цифри загиблих
Зі слів бійця, сепаратисти збільшують кількість загиблих в Україні, а наша влада – зменшує.
–Те, що в нас нещодавно озвучили цифру 500 загиблих з початку АТО – то це неправда. Насправді реальна цифра більша у кілька разів. Лише за бій під Іловайськом загинуло близько 35 осіб. Цей бій поки що, мабуть, мені найбільше закарбувався в душі. Але він не найстрашніший. Уже не страшно. А, навпаки, хочеться йти у бій мститись за своїх загиблих братів. Найстрашніше - це коли на твоїх очах гинуть товариші.
Про сепаратистів та жителів Сходу, які не покинули домівок
– Особисто я брав участь у визволенні Нового Світу та Мар’їнки. Мирних жителів там було дуже мало. Більшість зустрічали радісно, але не всі, – продовжує він. – До речі, мирних жителів сепаратисти можуть вбити лише за те, що не сподобався чи не сподобалась зовні. А якщо говориш українською, то тим більш. Можуть зупинити авто, вбити водія, викинути його і їхати собі. Забирають квартири, стріляють «градом» по житловим будинкам.
Про полон
За словами «азовця» з полону живими майже ніколи не виходять.
– Ми в полон здаватись не будемо. Я завжди з собою ношу 6 гранат, одна, фактично, з розігнутими вусиками. Якщо бачитиму, що я потрапляю в полон – буду чекати, доки «товариші» сепаратисти підійдуть поближче – зірвусь сам разом з ними. Бо краще так загинути, ніж тебе полонять і вб’ють. Те, що вони показують, що полонених відвозять потім у лікарню – то це неправда. Вони знущаються: відрізають вуха, очі, а потім все одно вбивають.
Неоголошена війна, за прогнозами бійців, закінчиться до зими
– Кільце над Донецьком звужується. Думаю, вороги довго не протримаються. Припускаю, що ще 2-3 місяці, якщо звісно Росія не буде допомагати своїми диверсантами і технікою. І якщо не зайдуть з військовою операцією – тобто не оголосять офіційну війну, – сказав Юрій Володимирович.
Чи можуть воєнні дії прийти на територію Полтавщини?
– У Полтаві нічого не буде. Все перекрито важкою технікою. Пройти їм нереально. Хіба терористи розсіються під виглядом біженців. Або у разі оголошення Росією офіційної війни – Україна не готова до цього. У нас немає такої техніки та потенціалу як у Росії. А так тримаємось. Ми ж спеціально там і знаходимось, щоб вони сюди не потрапили, – зауважив боєць. – Нині світові видання пишуть, що українська армія піднялась і вийшла ледь не на перше місце. Адже вони (вороги) воюють за гроші й бажання крові, а ми на своїй землі – не за матеріальні блага. Тобто у нас більша сила духу. Коли ми наступаємо, за «Азов» можу сказати точно, то вони бояться і тікають. Вважають, що у нас немає мізків і ми йдемо напролом.
А якщо все затягнеться далі осені. Чи готова українська армія до такої зими?
– За нашими прогнозами, до зими має все скінчитись. Буде партизанська війна і диверсійні групи, можливо. Але як такого з артобстрілами і танками – не буде. Та раптом що – переживемо і зиму. Майдан же перестояв її. Волонтери привезуть все, що потрібно – і палатки, і спальники. «Азов» і живе лише за кошти небайдужого народу. Щоправда, зарплату платять в МВС, якому ми підпорядковуємось.
