Сьогодні, 22 червня, біля меморіалу Солдатської слави зібралися кілька сотень людей. Щороку в цей день українці вшановують пам’ять жертв війни.
У Полтаві відзначили День скорботи та вшанування пам’яті жертв війни. Фото Ольги Матвієнко
Як і 9 травня, багато полтавців прийшли до меморіалу із портретами близьких, які загинули у роки німецько-радянської війни або померли після її завершення.
– Це фото зроблене в Кам’янці-Подільському під час Сандомирської операції, – показує портрет Віктор, пенсіонер. – Батько пройшов до Берліна. Він був наводчиком у третій танковій армії.
Жінка із таким же портретом у руках попросила її сфотографувати. На фото – батько її чоловіка, Руфа Костянтиновича.
– Це – Фураєв Костянтин Іванович. Він учасник визволення Полтави 1943 року. А фото зробили після цього у жовтні, – говорить вона. Трепетно дістає із конверта фото Костянтина Фураєва із бойовими товаришами, підписане ним власноруч.
Фото 1943 року, підписане Костянтином Фураєвим
У руках разом із портретами тримали квіти. Проте на відміну від свята Перемоги, майже не видно квітів маку, які останні два роки, відповідно до світової традиції, прийняті як символ пам’яті. Але знайшлися і такі, хто струсив пилюку із символу старого. На сорочці Наталії Климко, комуністки у четвертому поколінні та заступника голови Полтавського антифашистського комітету, була приколота георгіївська стрічка.
– Для мене мак – це символ поразки, – пояснює жінка. – У минулій війні Європа потерпіла грандіозну поразку. Францію окупували за 40 днів, а такі країни як Бельгію, Норвегію – за лічені години. Тільки завдяки перемозі радянського народу у Великій Вітчизняній війні Європа була звільнена від фашистського ярма. Для мене георгіївська стрічка – це символ нашої перемоги. Вона прикипіла мені до серця, а мак ніколи не буде символом перемоги. Європа програла, і лише Радянський Союз під керівництвом генералісимуса Йосипа Віссаріоновича Сталіна переміг.
На доводи, що зараз під кольорами георгіївської стрічки виступають сепаратисти, жінка відповідає, що під блакитно-жовтим стягом загинули мільйони людей від рук бандерівців.
Наталія Климко, комуністка у четвертому поколінні
Проте у лавах ветеранів, дітей війни, все ж видно чоловіків, для яких відмовитися від чорно-помаранчевої стрічки, як символу їхньої перемоги та перемоги їхніх батьків, було не так важко, як Наталії Петрівні. На борти піджаків вони прикололи маки.
Біля пам’ятника стоять троє людей із медалями на піджаках і червоним прапором перемоги, на якому зображений ще один символ комунізму – серп і молот.
Покласти квіти до пам’ятника прийшов Архієпископ Полтавський та Кременчуцький Федір. Традиційно участь взяли і представники влади – міської та обласної: голова Полтавської ОДА Валерій Головко, його заступники, заступник голови обласної ради Євгеній Холод, міський голова Олександр Мамай.
Останній перед урочистостями поспілкувався із пенсіонерами. Потім зазначив, що вони до нього радо вітаються, адже він про них ніколи не забуває.
– На сьогодні я маю два пріоритети – ветерани, люди поважного віку, які відбудували країну в повоєнні роки, та діти, які розбудовуватимуть нашу країну в майбутньому, – сказав Олександр Федорович.
Після вшанування до двох десятків пенсіонерів залишилися на імпровізований мітинг із цитуванням Молотова та прославлянням комуністичної ідеології, до слова, забороненої в Україні.
«Молотов – великий коммунист»
