З цього приводу слабозорі полтавці провели флешмоб, до якого долучились жителі міста з іншими вадами, а також їхні здорові друзі. Вони об’єднались, аби вкотре нагадати владі та громаді про проблеми жителів з обмеженими можливостями, цього разу – незрячих.
– Сьогодні Міжнародний день білої тростини, – розповіла Марина Бабець, голова правління Полтавського обласного осередку Всеукраїнської молодіжної ГО інвалідів з вадами зору «Генерація успішної дії». – У різних містах своя програма на цей день, ми ж вирішили провести флешмоб у Полтаві. Ми єдине місто, яке підтримали друзі у візках та нечуючі. В інших населених пунктах такі заходи проводять незрячі зі своїми здоровими друзями. До речі, нашу ініціативу підтримала Ірина Твердохліб, член Національної асамблеї інвалідів, Антоніна Ільїна з обласного комітету доступності, а також УТОГ (нечуючі – автор), Управління культури Полтавського міськвиконкому. Ми сьогодні проведемо флешмоб: здорові жителі та ті, що мають інші вади, спробують себе у ролі незрячих або супроводжуючих.
Учасникам флешмобу запропонували кілька завдань, зокрема: із зав’язаними очима спробувати написати заяву або намалювати квітку; прочитати книги, написані шрифтом Брайля; супроводжувати слабкозорого до театру Гоголя.
Полтавець Сергій Мегелик, якого супроводжували, говорить, що сьогодні всі справились з цим завданням. Та з його слів, в буденному житті полтавці, які визиваються допомогти, інколи тільки заважають.
– Люди, які мене супроводжували, часто робили помилки етичного змісту, – говорить Сергій Іванович. – Буває нав’язують допомогу тоді, коли вона не потрібна. Коли відмовляєш такій людині, то вона ображається, а це неприємно. Іноді хтось із здалеку кричить: ліворуч чи праворуч – це, навпаки, збиває, а не допомагає.
Нечуючі студенти Полтави, які спробували бути незрячими та супроводжуючими, поділились враженнями, які допомогли озвучити присутні сурдоперекладачі. Їм було складно і незвично малювати із зав’язаними очима, але одній дівчині вдалось навіть написати «доступна Полтава». Більше їм сподобалось бути супроводжуючими слабкозорих. Твердять, що в них це краще виходить.
Нові зупинки у Полтаві травмують людей з вадами зору та «б’ють» по їхніх гаманцях
Користуючись нагодою, слабкозорі жителі міста вирішили озвучити у ЗМІ проблему недоступності Полтави для них. Вони дуже хочуть, аби їх почули представники влади.
– Полтава малодоступна для людей з порушеннями зору. Мало у місті об’єктів, які доступні для нас, – твердить Марина Бабець. – Нові зупинки, які встановила нещодавно міська влада, нас травмують і «б’ють» по кишені. Ми просили пані, яка агітує за Олександра Мамая, звернути його увагу на цей факт. Я особисто розбила свої окуляри об зупинку, коли у вечірній час поверталась з роботи. Це, вибачте, все-таки 400 гривень з мого гаманця. Аби цього уникнути, достатньо жовтої фарби, щоб обвести такі зупинки лінією, що послугувала б для нас попередженням.
Один із нових звукових світлофорів Полтави вже не працює
Світлофор на Зіньківський, який віднедавна зробили звуковим
Близько місяця тому в духовній столиці встановили додаткові звукові маячки на світлофорах, які повинні були б допомагати слабкозорим переходити проїжджу частину вулиць. Та, зі слів полтавців, одна з таких обновок, що на перехресті Калініна-23 Вересня, уже чи то вийшла з ладу, чи відключена.
Також згадали полтавці про світлофор біля центрального автовокзалу, який дезорієнтує. Нагадаємо, що «Коло» вже писало про необхідність удосконалити звукові світлофори та інші проблеми щодо недоступності Полтави для слабкозорих.
І це далеко не всі труднощі буденного життя полтавців із вадами зору:
– На Фурманова, д наш УТОС (Українське товариство сліпих – автор) і гуртожиток, неправильно паркують авто, – зауважив Олег Тарасенко, який має вади зору. – Потрібно машини ставити ліворуч, а люди паркують їх праворуч, де хороший тротуар, по якому нам зручніше ходити. Тож потрібен знак, щоб водії розуміли, де їм ставити авто, а також щоб ми не вдарялась об їхні транспортні засоби.
Також, зі слів Олега Тарасенка, їм не вистачає магазинів, де б замість увімкнених радіостанцій та музики оголошували наявні різновиди товару. Мовляв, продавців часто не допросишся, аби вони назвали їм наявне в асортименті.
Присутні на флешмобі слабкозорі полтавці говорили і про потребу озвучувати зупинки в громадському транспорті.
– Не в усіх автобусах, тролейбусах та маршрутках оголошують зупинки, – зазначила Галина Нікітченко, яка також брала участь у флешмобі. – А коли запитуєш у пасажирів, що то була за зупинка, то трапляються ті, які відповідають, що не знають. А ще потрібно, аби на Фрунзе,104 заборонили торгівлю з машин (про стихійну торгівлю – автор): там і без того вузька доріжка, нам складно пройти до зупинки, оминаючи такі перешкоди.
Поради, як правильно супроводжувати слабозорих:
Перш за все, рекомендують запитати, як саме ви можете допомогти.
Для здійснення супроводу зігніть свою руку в лікті і запропонуйте їй взятися трохи вище зігнутого ліктя.
Йти слід напівкроку попереду незрячого, не втрачаючи з ним контакту, в звичайному темпі.
Перед перешкодою темп кроків слід уповільнити та попередити слабкозорого про об’єкти, які можуть становити небезпеку: сходи, бордюри, двері, калюжі.
На прохання незрячого можна більш детально описувати маршрут, коментуючи, що знаходиться праворуч, ліворуч, поперду.
У вузьких проходах (дверях) слід опустити вашу руку і трохи відвести її назад. Йти слід так, щоб супроводжувана особа, не відпускаючи вашої руки, прямувала на крок позаду, виключно за вами.
Підходити до сходів та сходити слід лише під прямим кутом.
Пересуватись сходами, супроводжуючий має випереджувати слабозорого на одну сходинку.
Вказати на вільний стілець чи місце в транспорті можна, поклавши руку незрячої особи на спинку стільця чи підлокітник крісла, або так само покласти свою ведучу руку, по якій людина зможе зорієнтуватись.
Для довідки:
Міжнародним святом День білої тростини визнано ще 1969 року в Коломбо (США). Це відбулося на загальних зборах Міжнародної федерації сліпих, яку надалі змінив Всесвітній союз сліпих. У всесвітньому масштабі цей день відзначався з 15 жовтня 1970 року і служить нагадуванням суспільству про існування людей з обмеженими фізичними можливостями, про солідарність і про допомогу.
Біла тростина. Фото ogo.ua
Біла тростина, як символ незрячої людини, бере початок із 1921 року. У Брістолі (Великобританія) жив молодий професійний фотограф на ім’я Джеймс Біггс. Після аварії він втратив зір. Треба було починати нове життя, і він став вчитися самостійно ходити по місту за допомогою тростини. Але незабаром він зрозумів, що на його чорну тростину не реагують ні перехожі, ні водії. Тоді він пофарбував її в білий колір. І вона стала помітна. Це нововведення підхопили всі незрячі не тільки Англії, але й всієї Європи, Америки та інші.
