Як на Полтавщині минає півроку декомунізації. Фото infolight.org.ua
До 21 листопада в області мають перейменувати 42 села й одне місто. У Полтаві під обов’язкову зміну назви, крім вулиць, підпадають два райони. Що зробили в місті та області, аби позбутися радянського минулого, читайте далі.
Якщо закони про декомунізацію втілять у життя повністю, Україна нарешті попрощається з радянським тоталітарним минулим. Мапа країни буде позбавлена «радянщини» у назвах та пам’ятниках, а доступ до документів про репресії та злочини проти людства й людяності буде повністю відкритий.
9 квітня Верховна Рада України ухвалила чотири закони про декомунізацію – про заборону пропаганди комуністичного та нацистського режимів, щодо відкриття архівів КДБ, вшанування борців за волю України у ХХ столітті, увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. 21 квітня, після підписання документів Главою держави, декомунізаційні закони набули чинності.
Усі перейменування назв у межах села ухвалює сільська рада, у містах – міська. Якщо за три місяці мер не заявить про перейменування, це право отримує голова облдержадміністрації. Якщо ж від громад не буде пропозицій щодо перейменування, депутати ухвалюватимуть відповідні рішення на підставі рекомендацій Українського інституту національної пам’яті. Тобто якщо за півроку місцева влада не виявить бажання перейменувати той чи інший населений пункт, цим займуться нардепи. Назви міст Рада може змінювати простою постановою. Для цього не потрібен підпис Президента.
Яка ситуація з перейменуванням у Полтаві
У Глобиному вирішують питання про перейменування вулиці Енгельса на Героїв Небесної Сотні. У Кобеляках, за словами мера Олександра Ісипа, уже перейменували вулицю Леніна на Касьяна, а частину вулиці Пушкіна на вулицю загиблого в АТО Юрія Сітяєва. У Гадячі вулицю Леніна збираються перейменувати на Героїв Майдану. У Кременчуці склали список із сотні вулиць, які уже незабаром перейменують.
А от обласний центр не поспішає скинути з себе ярмо радянського минулого. У Полтаві немає офіційного списку вулиць, які потребують перейменування. У більшості ж міст області такі списки давно склали і впроваджують їх у життя. Міський голова Полтави Олександр Мамай вважає питання перейменування радянських назв вулиць та інших топонімів, пов’язаних із комуністичним режимом та його ідеологами, спекуляцією.
– Через три місяці буде новий міський голова або залишиться старий, тому, щоб не спекулювати на цій темі, ми все це зробимо після виборів. До виборів ніхто нічого робити не буде. Зараз дуже багато політичних партій може спекулювати цим. Закон нам дає півроку на перейменування, встигаємо, – так говорив мер у липні.
Справа не зрушила з місця й досі. Олександр Мамай після ухвалення закону про декомунізацію виступав проти нього, пояснюючи свою позицію непершочерговістю цього питання й високою вартістю втілення закону в життя. Натомість одна з партій пропонувала перейменувати вулиці Красіна та Пролетарську на честь загиблих у зоні АТО бійця батальйону «Азов» Антона Грицая та воїна батальйону «Донбас» Антона Цедіка. Втім, до пропозицій міська влада не дослухалася. Коли і яким чином в обласному центрі збираються перейменувати Ленінський та Октябрський райони, також невідомо. Ні громадських обговорень, ні круглих столів щодо цього питання ані міська, ані обласна влада не готували.
На Полтавщині під перейменування підпадають 41 село, одне селище та місто Комсомольськ.
Комсомольськ: бути чи не бути
Якщо щодо перейменування сіл і вулиць в області питань не виникає, то зміна назви одного з наймолодших міст держави – Комсомольська – ризикує перерости в неабиякий скандал. Як і анонсував журналісту кілька місяців тому мер Комсомольська Сергій Супрун, місцева влада оголосила відкриті громадські слухання щодо перейменування міста. Вони відбудуться 17 вересня. Уже відомі деякі пропозиції щодо нової назви: Християнськ, Наддніпрянське, Каскомольськ. 10 вересня відбулося засідання громадської ради при Комсомольській міській раді. Обговорили результати голосування, яке показало, що більше 94% працівників Полтавського гірничо-збагачувального комбінату (це найбільший український експортер залізорудних котунів до Європи, належить мільйонеру Костянтину Жеваго) проти перейменування. Інформацію підтвердили у Комсомольській міськраді. Ті, хто виступає проти перейменування, навіть зареєстрували на офіційному сайті Президента Петра Порошенка петицію, збирають підписи на підтримку старої назви. Петицій кілька, зареєстровані різними активістами. Втім, за кілька останніх днів вони набрали не більше 20 голосів підтримки з необхідних 25 тисяч.
Громадська рада Комсомольська збереться 15 жовтня, обговорюватимуть результати громадських слухань. Тоді ж вирішуватимуть і долю міста, яке до 1972 року називалося селищем міського типу Комсомольськ-на-Дніпрі. До слова, його вже намагалися перейменувати. 2007 року Комсомольськ потрапив до переліку населених пунктів, площ, пам’ятників, чия історія пов’язана з організаціями політичних репресій. Адміністрація Президента України (Віктора Ющенка) рекомендувала перейменувати місто з урахуванням думки його жителів. Але місцеві визнали перейменування свого міста недоцільним. Хоча вже тоді активно обговорювали можливі варіанти назв: Дніпровськ, Наддніпрянське, Борисфен, Християнськ, Горішні Плавні (на честь села, яке раніше було на місці Комсомольська).
Наразі в Україні повністю декомунізована лише одна область – Івано-Франківська. В окупованому Криму потрібно перейменувати 10 смт й одне місто.
Перейменувати вулицю з радянськими назвами нескладно і недорого – Інститут національної пам’яті
В умовах війни топоніми перестали бути питанням лише гуманітарної політики. Тому в Уряді створили посібник для сільських, селищних і міських рад про те, як перейменовувати вулиці. Юристи описали процедуру, а історики – біографії осіб, які боролись проти української державності та чинили злочини проти прав людини. В Інституті національної пам’яті запевняють: для перейменування вулиці не потрібно багато грошей та негайної зміни документів.
– Після перейменування громадянам не потрібно спеціально змінювати жодні документи. Юридичні особи можуть це зробити за будь-якої зручної для них нагоди. Фактично, вся вартість перейменування – це кошти, витрачені на виготовлення нових табличок та дорожніх знаків із показниками. Це недорого для місцевого бюджету (ціна таблички – від 65 грн за штуку), і можна зробити силами меценатів та волонтерів, – пояснив радник із правових питань Центру досліджень визвольного руху Сергій Рябенко.
Правові засади перейменування вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території населених пунктів можна завантажити на сайті Українського інституту національної пам’яті.
До теми: Більше половини полтавців проти закону про заборону комуністичної символіки
Фото з сайту www.memory.gov.ua
