Катерина Василівна народилася 7 грудня 1900 року в селі Богданівка Пирятинського повіту Полтавської губернії (зараз Яготинський район Київської області) і саме в Полтаві склалася її доля як художниці. Студенти Полтавського національного педагогічного університету та учні Полтавського професійно-технічного училища №31 відвідали у Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Івана Котляревського захід «ЇЇ гіркий і солодкий хрест», присвячений Катерині Білокур. Там всі мали змогу дізнатися про ексурсію у меморіальному музеї-садибі в Богданівці, побачити фільми про її творчий та життєвий шлях.
– Художнику важко говорити про художника, – сказав Микола Підгорний, заслужений художник України, член Національної спілки художників України. – Найголовніше в живописі – це людина, її психологічні відчуття. А Катерина Білокур передала через квіти та предмети найважче – саме людську психологію. Це її феномен і величезне досягнення як митця.
Коли 1954 року всесвітньо відомий художник Пабло Пікассо побачив на міжнародній виставці в Парижі картини Катерини Білокур, то він довго стояв біля них мов загіпнотизований, а потім назвав її геніальною і додав: «Якби в нас була такого рівня художниця, ми змусили б світ заговорити про неї».
А художниця навіть не ходила до школи і всі її художні починання суворо каралися батьками.– Катерина Білокур сама навчилася і писати, і малювати, – розповів Віталій Ханко, мистецтвознавець, Заслужений працівник культури України. – Художниця інтуїтивно йшла до вдосконалення і досягла його. Також цікавим є той, факт, що всі посібники та книги датують смерть художниці 10 червня, а насправді померла Катерина Василівна 9 червня 1961 року – ось у мене є відповідь Яготинського РАГСу. Таких помилок в її біографії не повинно бути.
