– Вперше я зустрівся з Анатолієм Тихоновичем, коли працював ще в Октябрському райкомі комсомолу, – згадує Андрій Всеволодович. – Він, як ІІ секретар міськкому партії, курував питання будівництва кінотеатру «Алмаз» і проводив засідання штабів. Комсомол брав активну у них участь. З перших днів я побачив, що це молода, дуже енергійна, конкретна та професійна людина, яка вболіває за свою справу і знає, як поставити завдання і як спитати з виконавців. Ми і в подальшому співпрацювали під час моєї роботи в органах податкової служби.
Анатолію Кукобі випало керувати нашим містом в непрості роки: перехідний час від Радянського Союзу до будівництва незалежної України. І, на мою думку, йому вдалося зберегти фундамент, на якому будувалися нові взаємовідносини. Тільки завдяки Анатолію Кукобі в ті часи менше відключалося світло, ми були постійно з теплом, не дивлячись на фінансові негаразди ходили тролейбуси. Завдяки його особистісним лідерським якостям у Полтаві завжди, в тому числі і нелегкі часи зміни влади, поважали міську раду і міського голову.
Уже не будучи мером, депутатом міської ради, він, як патріот, досвідчена людина, дуже часто телефонував мені, цікавився ситуацією у місті, намагався допомогти і підказував шляхи вирішення проблем.
Анатолій Кукоба надавав мені значну і психологічну, і духовну підтримку у підготовці до відзначення 300-ліття Полтавської битви, коли я сам на сам залишився з цією проблемою, тому що попередньому Президенту та губернатору це було не потрібно. Всі хотіли скандалу, але ми зосередилися на господарських справах. Дуже часто радився з ним, які пам’ятники потрібно відремонтувати першочергово, що потрібно зробити на полі Полтавської битви тощо.
Анатолій Кукоба жив проблемами нашого міста, хотів допомагати людям, щиро любив Полтаву, а ми, піддаючись його почуттям, повірили, що Полтава справді духовна столиця нашої держави. Він до останньої хвилини робив усе, щоб Полтава ставала кращою і кращою, і тут виховувалися справжні патріоти нашого міста.
Також Андрій Матковський згадав, як, працюючи у податковій службі, отримав грамоту від міського голови Анатолія Кукоби.
– А у 2007-мо році на офіційному прийомі до Дня міста вже мені випала честь вручити Анатолію Тихоновичу відзнаку міського голови, – пригадав Андрій Всеволодович. – Він був по-людськи зворушений, і сказав тоді: «Скільки я сам цих нагород вручив, а таке хвилювання відчуваю вперше. Вдвічі приємно, що це від мого наступника. Це буде одна з найпочесніших моїх нагород».
