Відмовитися від дитини матері вирішують через відсутність житла, матеріальної підтримки та життєвого досвіду.
Асоціальні мами не покинуть дитину, якщо буде житло й допомога
– Виклик соціального працівника до пологового будинку – то уже «точка кипіння», – розповіла Ольга Буднікова, директор полтавського міського центру соціальних служб для сім’ї дітей та молоді. – Зазвичай працювати з жінками вразливої категорії ми починаємо ще коли вони знаходяться на обліку в жіночій консультації.
Щоб дитина залишилася у біологічній родині, працюють і психологи, і юристи. Психологічну підтримку надають матері, яка має намір покинути дитину, спілкуються з її батьками та біологічним батьком дитини. Поки жінка знаходиться у пологовому будинку, юрист перевіряє чи усі у неї документи у порядку на отримання державної допомоги при народженні дитини і допомагає їх оформити. Якщо виписувати породіллю нікуди – її направляють у обласний центр матері й дитини у Кременчуцькому районі. Там мати знаходиться, поки не знайде житло або до досягнення дитиною трьох років. Притулку для алко- і наркозалежних матерів у області немає. Тому жінок, які не відмовляються від материнства і хочуть вилікуватися, направляються до реабілітаційного центру в Донецьку.
– Якось ми працювали з жінкою, звільненою з місць позбавлення волі, – згадує Ольга Леонідівна. – Документів, житла вона не мала, не зареєстрована у Полтаві, алкозалежна. Одна дитина у неї уже була, але її позбавили на неї батьківських прав і малюком опікувалася бабуся, теж неблагополучна. Але ми побачили у матері велику мотивацію до виховування дитини. Згодом з Донецького реабілітаційного центру, куди ми її відправили з дитиною, прийшла на неї позитивна характеристика. Нам вдалося і першу дитину туди доставити. Уже три роки вони разом живуть, мама і двоє дітей, які могли стати сиротами.
Соціально-благополучні теж намагаються відмовитися від дитини
За словами Ольги Буднікової, за останні три роки у Полтаві не було жодного випадку, коли б нормальна, здорова благополучна жінка залишила дитину.
– Був період, коли студентки полтавських вишів народжували і не хотіли забирати дитину з пологових будинків, – згадує Ольга Леонідівна. – До своїх батьків дівчата останні півроку спеціально не їздили – щоб ніхто про вагітність не знав. Планували народити, залишити дитину і жити далі, ніби нічого не сталося. З такими матерями працюють у консультативному пункті, який при пологовому будинку діє з 2003 року. Ми спілкуємося з батьками цих молодих матерів – у більшості випадків, вони таки розумніші за дітей, тому й забирають жінок з дітьми до себе додому.
Виявляється, до Полтави часто приїжджають жінки з районів, щоб «по-тихому» народити і залишити дитину. З 26 новонароджених асоціальними матерями дітей у 2010 році не вдалося вмовити лише двох матерів не кидати дітей. У першому випадку жінка приїхала до Полтави з Київської області, народила і втекла з пологового будинку, у другому – була наркозалежною і не мала ніякої мотивації лікуватися і займатися дитиною.
За словами працівників центру, мами з ними співпрацюють досить охоче. Адже соцпрацівники не є «каральним органом», який вилучає дітей. Консультації тут надають анонімно і витоку інформації не буває. А кожен з 14 соцпрацівників центру має свої «хрещені сім’ї».
