За розповідями місцевих жителів селища Вакуленці, що під Полтавою, у 19-му році минулого століття їх округу тероризувала банда. Злодії вбили багато людей заради наживи, міліція не працювала належно – у країні панувала громадянська війна та хаос.
77-річна Марія, місцева жителька Вакуленців, згадала розповіді жінки, яка була свідком тих подій.
– Коли я у 70-му році приїхала в цей район, то поселилася на квартирі у дуже доброї літньої жінки. Вона мені й розповіла про ватажка банди Грицька Кушпеля. Справа в тому, що її хата стояла якраз поруч з тим місцем, де колись була хата Грицька. Ділянка городу, який мені надали, була якраз там, де раніше жив бандит, – розповіла Марія. – Вона мені й говорить: «А ти знаєш, що отут, де ти зараз город обробляєш, жив дуже страшний чоловік. Його боялася вся округа.»
Старожил села згадує, як жила на тій стороні річки біля угіддя бандитаМарія повідала те, що пригадала. За її розповіддю, у хаті, де жив Грицько Кушпіль, постійно збиралися багато підозрілих чоловіків. Всі в окрузі знали, що вони грабують та вбивають людей. Але в країні була громадянська війна, тому закону не боявся ніхто.
– Вбивств було стільки, що які там розслідування чи міліція. Вони тільки одне поки розкриють, вже десятки інших повбивають. До людей вдиралися у хати, забирали їжу, худобу, а людей вбивали цілими родинами, – розповідає Марія Василівна.
З хати ватажка банди йшов підземний хід у річку
– Річка Ворскла з кожним роком змінювала своє русло. За ці 100 років вона на десяток метрів майже здвинулася. Берег поступово обвалювався. Хата Кушпіля стояла за кілька десятків метрів від берегу, але згодом вода почала підбиратись, берег обвалювався. Так і хата провалилася у річку. Де потім жив ватажок банди, я не знаю. Але вже після його смерті відкрився підземний хід, який йшов з тієї хати прямо у річку. Я його бачила на власні очі. Справа в тому, що раніше не було мосту. І всі з одного берега на інший переправлялися на човнах. У мене також був човен, і досі є. Так от пливу я на човні, і бачу берег обвалився ще більше. А в обриві – тунель. Шириною він десь метр на метр, весь викладений цеглою. І як раз під тим місцем, де раніше стояла хата Кушпіля. Хтозна навіщо йому він був потрібен. Тікати, чи ховати награбоване, чи взагалі, вбитих ховати. Згодом тунель обвалився. А на тому місці ще довго можна було побачити розкидану цеглу.
Жінка показує, де знаходилась хата ватажка
У в цьому районі знаходився підземний хід, який затопилоВбиті бандою та ватажок банди поховані на одному кладовищі.
Марія показала могилу Григорія Кушпіля. Цю могилу свого часу їй показали старожили села. Могила занедбана, без напису. Рідних бандита вже немає, розповіла жінка.
– Він був двічі одружений. Мав сина. Син вже помер. Дітей у нього не було. Син був порядною людиною, – розповіла вона.
Могила ватажка банди занедбана На кладовищі багато старих могил. Ніхто не знає, чиї вони.
– Можливо тут і померлі з голоду у 1933 році поховані. Адже кладовище дуже старе. А село на тому березі, де жив Кушпіль, називалось Баришпівка. Усі вимерли під час Голодомору. І села не стало, – розповідає Марія.
Але є на кладовищі могили тих, хто помер під час орудування банди.
– Чоловіка та жінку вбили бандити заради миски зерна. Їх і поховали в один день та в одній могилі. Могила їх знаходиться на тому ж кладовищі, – розповіла жінка.
Справді, на кладовищі є могила подружжя. Як написано на пам’ятнику, вони трагічно загинули 15 березня 1919 року.
Табличка на могилі подружжя, яке загинуло від рук бандитів
З старого кладовища видно річку, біля якої жив ватажок банди (за соснами)
