- Це було 19 квітня, близько 10-ї ранку, - розповіла Ірина Сергіївна, бабуся загиблої. - Міланочці зателефонувала її одногрупниця Даша. Вони збирались їхати на другу пару до вузу, де навчаються. Чекали маршрутку на зупинці. Даша стояла обличчям до авто, а Міланочка іншим боком. Жінці, власниці авто, яке під’їхало, стало зле. Вона попросила паркувальника щоб той поставив автомобіль. А паркувальник був нетверезий. Він натиснув замість гальм – на газ. Міланочка стояла ззаду, не встигла втекти. Вона фактично моментально загинула. Її подруга Даша відскочила. У неї пошкоджена щелепа. Але на похорон Мілани вона приходила. Про трагедію батькам Мілани повідомили вже з лікарні.

Журналістці «Кола» вдалося поспілкуватися зі знайомими загиблої Мілани Кривобок, які провели дитинство із дівчиною в Гребінці.
Світлана Несун (ходила в Гребінківський дитсадочок, який нині називається «Веселка», в одну групу з Міланою Кривобок):
- З дитсадка я мало що запам’ятала. Але мені чомусь відклалось у пам’яті, як ми з нею ходили на День народження нашої спільної подруги Ані. Мілану тоді привели батьки, а мене - моя бабуся. І вийшло, що ми з нею подарували Ані однаковий подарунок – якийсь дуже красивий рожевий набір чи то пасочок, чи то дитячої косметики. Точно не згадаю, але пам’ятаю, що подарунок був класним та ще й подвійним.


- Свої перші роки життя Міланка провела серед студентів, - розповідає Ірина Сергіївна. – Адже народилася вона, коли її батьки (син та невістка Ірини Сергіївни Кривобок, - авт.) були ще студентами. Жили вони тоді десь в центрі Полтави. Там за медичним інститутом був сімейний гуртожиток і неподалік дитсадок, куди вони її водили в «яслі». До Гребінки переїхали приблизно 1995 чи 1996 року. А вже у 2001 році Мілана з батьками переїхала жити до Києва.

За іронією долі дідусь Мілани теж загинув у автокатастрофі. Це сталося у вересні 1986 року. У цьому році мине 25 років із дня трагедії.