 | Лариса Іванівна, держслужбовець. - Моїй мамі було тоді 5 років. Вона розповідала як все під час війни бомбили. Магазини розгромлені, але ніхто, як вона казала, тоді не підійшов і нічого не взяв. На стільки всі були шоковані. Їх хату розбомбили теж, тому вони пересиджували у підвалі. Згодом ї відвезли до бабусі. І школу вона закінчувала вже «переростком». Зараз їй 75. |
 | Ніна Василівна, працівник залізниці: - Розповідали, що важкі дні тоді були. Голод і холод. Моя мама завжди цього боялася. |
 | Юрій, водій: - Два діда в мене воювали. Але важко зібратися з думками. Один, батьків тато, не повернувся. А мамин тато всю війну пройшов. Розвідником був. Брали річку Дніпро. Коли форсували Дніпро, то переправились на інший берег. А там німці почали їх обстрілювати. Дід не вмів плавати – наші підплили і спасли його. Правда рана в нього на спині залишилась. |
 | Людмила Миколаївна, держслужбовець: - У мене мама учасник ВВВ. Вона тоді дитиною була. Страшно було, казала. Ховалася в погребах, як німці прийшли. Їй зараз 83 роки, але вона каже, що і досі в неї перед очима та страшна війна: те бомбування. Ті спогади залишились їй на все життя. |
 | Лідія Іванівна, пенсіонерка: - Мама робила в тилу на заводі боєприпасів. Тата застрелили. Він у Сталінграді захищав вузол зв’язку до останнього. З війни мені запам’ятався голод під час і після війни. А особливо бабусині очі, повні сліз, коли я в неї просила, щоб вона дала хоч корку з хліба. |
 | Валерій, пенсіонер: - Дід воював і мій, і моєї дружини. Мало розповідав. Жінки батько льотчиком був. Але ми мало що знаємо, бо люди, які все те пережили мало розповідають. |
 | Лідія Миколаївна, пенсіонерка: - У мене тато воював, але він помер дуже рано. Я його не застала. У бабусі брат рідний воював, теж його не знаю. Бабуся розповідала, що вони в селі жили під час війни, що голод був. Мою маму хотіли забрати на роботу до Німеччини, тоді з села багатьох забирали. Та моя бабуся її врятувала від цього. Як вона (бабуся – авт.)казала, облила ноги мамі, щоб були пухирі. А ще в бабусі був син, тоді він був пацаном. Бабуся розповідала, що він бігав у ліс, і вона за нього тоді переживала. А він розповідав, що якось їх німці там піймали і били батогами. |
Опитування. Сьогодні, 9 травня, святкують свято Перемоги над фашистськими загарбниками.
Полтавці,які мають або мали в своїй сім’ї людину, яка пережила ті страшні часи, поділились зі журналісткою «Коло» інформацією про війну, яку вони їм колись розповідали.
