Усі вони святкують 70-річний ювілей своєї альма-матер. Сотні випускників по-дружньому обіймалися, впізнаючи серед натовпу своїх друзів по навчанню, після чого вони розпочинали відверту розмову та ділилися спогадами.
«Більшість керівників ПО СРСР – полтавські випускники»
Пригадували також і те, що зараз училище розформоване і навіть приміщення у центрі міста розвалюється на очах.
- Але поки ми будемо збиратися на такі зустрічі, доти буде жива пам'ять про наш навчальний заклад, - говорить Юрій Кузько, випускник 1974 року, який зараз працює у Міністерстві оборони України. – Училище було, є і буде. Ви подивіться скільки людей прийшло на свято. Раніше артилерійське училище було дуже престижним навчальним закладом. Тут давали добрі практичні навички, які цінувалися у Радянському Союзі. Як правило, усі керівники протиповітряної оборони сухопутних військ СРСР закінчили саме Полтавське артучилище.
Також навчальний заклад був неодноразовим чемпіоном області та міста з багатьох видів спорту. Людина, яка старша за свій навчальний заклад Майже на усіх зустрічах випускників артучилища вдалося побувати 75-річному Володимиру Стріжко. - Коли я був курсантом, то мав змогу познайомитися майже з усією технікою, яка була на озброєнні в армії СРСР, - пригадує Володимир Казимирович. – Мені було дуже цікаво, час, відведений на навчання, дуже сподобався. Полтавське артучилище готувало справді достойні військові кадри. Потім я служив в армії (в СРСР та за кордоном), закінчив служити 30 років тому. Після цього працював у транспортній організації. Пригадав Володимир Стріжко і інші зустрічі випускників полтавського вищого зенітно-ракетного училища, адже це свято для нього не перше. Пам’ятає їх усі, хоча каже, що було це дуже давно.
