Її учасники – члени товариства «Пам’ять у ім’я майбутнього» хочуть налагодити стосунки з колишніми підневільними робітниками, яких вивезли на роботи до Німеччини під час Другої світової війни.
– У Германії розповідати людям про цю сторінку у історії досить складно, – сказав доктор Бернгард Шмідт, член делегації під час прийому у Полтавській обласній раді. – Більшість або забули, або постаралися забути про неї. Дехто каже, що тим, хто примусово працював у нас, було навіть краще, ніж тим, хто залишився в Україні або потрапив на фронт. Лише у одному невеликому окрузі міста Мьорс (у якому проживає нині 107 тисяч осіб), у роки війни загинуло 930 молодих людей, 750 з них – українці та росіяни. Але якщо простого жителя міста спитати, чи знає він про це, мало хто відповість ствердно.
Товариство «Пам’ять у ім’я майбутнього» діє з 1995 року. За цей час було видано дві книги про остарбайтерів. Кожні два роки його члени запрошують у гості групи колишніх працівників з радянського союзу. Здійснив такий візит і полтавець Сергій Рибалка, який сердечно вітав гостей. З учасниками делегації він спілкувався німецькою мовою.
– Я лише 2 дні був остарбайтером, потім 3 роки провів у концтаборі, працював у каменоломнях. Уже 70 років пройшло, а я й досі добре усе пам’ятаю, – сказав Сергій Ілларіонович. – А тепер маю можливість виступати регулярно перед німецькими студентами і розповідати їм про це. Тому щодня вчу німецьку мову.
На зустріч прийшли також учні й вчителі полтавських шкіл. Останні, як зазначили німецькі гості, були для них дуже бажаними на цій зустрічі – адже в першу чергу вони спрямовані розповісти про події минулих років саме молоді, як німецькій, так і полтавській.
Колишній в'язень концтабору Сергій Рибалка та Марлі Бьос з товариства «Пам'ять заради майбутнього» добре розуміли одне-одного. Фото Тетяна ЦирульникУ Полтаві з візитом перебуває делегація з німецького міста Мьорс.
