За фахом - вчитель іноземної мови. У минулому професійно займався карате. А останні 10 років присвятив танцям. У роботі з дітьми знадобилися усі навички.
Міста роботи не обирають
– Я не обирав міста, з якими буду працювати на шоу. Спочатку, звісно, хотів, щоб це була команда з рідного міста Вінниці, але воно відмовилося від участі. Тому, коли мені запропонували Полтаву й Комсомольськ, погодився. Це навіть краще, ніж удома. Там – дружина й діти, не те щоб це відволікало, але трохи розслабляло. У Полтаві ж я просто працював, – говорить він.
Під час відбору дітей дивився на блиск у очах
За словами Івана Козака, у команді Полтава-Комсомольськ лише 15 відсотків учасників – професійні танцори.
– Дітей до участі у шоу обирали за такими критеріями як музичність, здатність добре запам’ятовувати й чітко виконувати рухи, велике бажання працювати. У команді є учасники, які практично зовсім не танцювали і я їх узяв тільки тому, що вони дуже цього хотіли. Бачив, що з ними буде легко працювати: виконуватимуть чітко усе, що скажу.
Першим ділом – танці, а навчання – потім!
Тренувалися «полтавамольці» (так діти самі себе називають) по 6 – 7 годин на добу. На запитання журналіста: "А як же школа?" Іван Козак відповів, що про це дітей не питав, бо головне для нього – танці.
– У перші два тижні пішли з команди 20 – 30 людей. Не змогли поєднувати навчання й танці. Були й такі, яких забрали батьки. Це нормально.
«Майдан’s» не армія, але з дисципліною строго
За спостереженнями Івана Козака, дітям під час репетицій найважче давалася рутинна робота, а також «сидіти й мовчати».
– Робота буває нудна. Півдня відпрацьовуємо номер – усе класно. Потім – їм стає нудно. Дисципліна не «залізна», ми ж не у армії, але безперечна. Я сказав – діти виконали. У них немає вибору. Вони знають, що інакше – вижену. Навіть за день до виступу, бувало міг забрати кілька чоловік.
Не став дітям «дружбаном»
З «полтавамольцями» Іван Козак потоваришував у соціальних мережах. Але на тренуваннях панібратства не було.
– Я не прагнув стати дітям «дружбаном». Я – строгий тренер. Найлегше мені, як хореографу, працювати з підлітками віком 16 – 17 років. Я з ними легше знаходжу спільну мову. На шоу участь брали й молодші діти. З такими я теж працював, але на початку кар’єри.
Навантаження й батьки на репетиціях – дозовані
Як педагог за освітою, Іван Козак добре знає особливості дитячої фізіології. Тому зазначає, що великих навантажень дітям не давав.
– Хореографія була легкою, не та, з якою працюють професійні танцори. Але й формат шоу інший. На репетиції іноді дозволяв батькам приходити, в залежності від того, над чим працюємо. Якщо це рутина – там пересадити, малюнок підправити, хай дивляться. Але я це не заохочую.
Праця шести
У роботі над постановкою танців брали участь і інші хореографи. Їм Іван Козак довіряє робити більше 50 відсотків роботи.
– Мене не принизить, якщо я скористаюся порадою інших хореографів. Я знаю ціну своїй роботі і не боюся говорити, що колега володіє якимись напрямками хореографії краще: хтось – «народник», хтось – «бальник», у когось класні ідеї. Чому не звести це разом і не зробити «лялю»? У нашій команді – шестеро хореографів. Малюнки придумуємо разом. «Машинку» придумала хореограф Світлана з Комсомольська. Це кропітка праця. Спочатку ми обговорюємо номер, потім вона сідає з розмальовує, розраховує кількість людей, які поміщаються у малюнок. На це усе іде одна ніч.
Конкуренти – усі, а любимчики журі змінюються кожного ефіру
Головних суперників Іван Козак на проекті для своєї команди не виділяє. Відповідає лаконічно: усі суперники – головні.
– Моя позиція: не треба когось боятися, а когось – недооцінювати. Цьому нас ще перший ефір навчив. Звісно, людський фактор присутній, і буває іноді незрозумілим, чому номер засудили. З іншого боку, кому запам’ятовується постановка, за яку поставили «десятки»? А от якщо до чогось журі присікується, якщо з’являються якісь моменти упередженості чи нестандартні ситуації – це підсилює увагу до команди. От Отару Кушінашвілі, наприклад, пляшку треба поставити за те, що він нас покритикував – і рекламу нам зробив, і діти стали більше після того працювати.
Перед останнім виходом
Коли Іван Козак давав інтерв’ю, він не знав, що буквально за кілька годин його команда «вилетить» з шоу. Чи задумується про те, що цей ефір може бути останнім, запитала журналіст.
– Звісно, припускаю такий варіант. Перед кожним ефіром я розмовляю з дітьми, створюю настрій, пояснюю, що це – шоу і ставитися до нього потрібно відповідно. Можна «вилетіти» зі сльозами, а можна «вилетіти» гідно, з відчуттям, що для перемоги було зроблено усе. Я так їх і налаштовую – викладіться на сцені повністю і тоді, у випадку програшу, ви не відчуватимете, що десь стратив і за це постраждала команда. Кожен працював, отримав свою оцінку і знає: усе зробив класно – а якщо хтось цього не зрозумів, це їх проблеми.
Іван Козак Jozzz. Фото Тетяни ЦирульникІван Козак Jozzz, хореограф команди «Майдан’s – 2» Полтава-Комсомольськ спілкувався з журналістом "Кола" за кілька годин до останнього ефіру.
