Сьогодні, 1 травня, полтавці святкують День міжнародної солідарності трудящих.
Цього дня ті, хто дійсно знає, що це за свято, вистроїли колону і пройшли центром міста до пам’ятника Леніну, де провели мітинг. Одна з учасниць сьогоднішнього заходу поділилась із журналістом «Коло» про свої спогади, яким було відзначення 1-го травня в її дитинстві.
- Це для мене великий день, бо це свято боротьби трудящих за незалежність та проти пригноблення, - говорить Зінаїда Чернявська. – Пам’ятаю, ми збирались на «масовки», які проводили в лісі, і варили кашу. А вартові спостерігали, якщо їхали жандарми, то відразу починали співати народні пісні й танцювати, а всі ці прокламації (агітаційні листівки, автор) ховали. 1 травня - це День солідарності трудящих всього світу, і трудовий народ скільки існує, стільки він і є пригнобленим. Найкраще я запам’ятала 1 травня післявоєнних років. Тоді всі люди були більш віданні цьому дню душею. У нас була велика родина. Усі ми на це свято мились, парфумились, і виходили на свято. У колгоспі 1 травня варили кашу у великому казані. І збирались тоді люди і 1-го, і 14-го травня. Варили кашу і співали пісні до вечора, бо тоді це було дійсно велике свято для всіх.
