У Полтаві собака, який вижив після наїзду авто, шукає господаря

До «Кола» звернулися дніпропетровські волонтери із захисту тварин з проханням допомогти знайти господаря собаці Веліку. Живе пес на території однієї з бурових установок Полтавщини. Він дружелюбний і активний. Любить бігати, гавкати та гратися  з людьми. От тільки робить це повільніше, бо пересувається лише на двох лапах. Задні кінцівки у Веліка відмовили після того, як його переїхав автомобіль. Вижив Велік завдяки небайдужості працівників бурової установки. Вони надали псу першу допомогу, постійно доглядають за ним, купують ліки. Проте розуміють, що належний догляд у холодну пору року собаці забезпечити не зможуть. Тож зараз люди шукають Веліку турботливого господаря.

Велік чекає на свого рятівника, який зможе його прихистити Полтавську собаку рятували трьома областями Трагічну історію «собачого» життя журналісту розповів Геннадій Іринархович, один із опікунів собаки. На зустріч чоловік запізнився. – Вибачте за запізнення. По дорозі забіг у ветеринарну аптеку, ось накупив ліки Веліку, – чоловік показує пакет із таблетками для собаки. – Завтра повезу їх на бурову. Видужати і знайти господаря Веліку допомагають не лише працівники бурової установки, а й київські та дніпропетровські волонтери. До речі, нещодавно  журналіст "Кола" разом з міліцією рятувала собаку, який впав у яму Кличку Велік отримав за свою надмірну худобу – З’явився Велік у нас на території 4 роки тому. Привіз його із села співробітник, який знайшов собаку на сміттєзвалищі, – розповідає Геннадій Іринархович. – Велік тоді вже не був цуценям, але назвати його дорослою собакою теж не можна було. Кличку Велік  отримав через те, що в нього ребра стирчали, як велосипедні спиці. Метис американського стафордширського тер’єра (метис амстафа)  мав жахливий вигляд: худющий, загнаний, поступово почав набирати вагу, став здоровим, сильним. Годували його працівники тим, що брали з дому собі на обід. УАЗ переїхав собаку двічі Пан Геннадій каже, що спочатку на Веліка не звертав особливої уваги, бо на буровій, попри заборону, собак завжди багато. Та з часом чоловік помітив що у Веліка з’явилося хобі. – Справа в тому, що на буровій постійно рухається транспорт, а свою пристрасть до коліс великих автомобілів пес ніколи не приховував, – сумно усміхається чоловік. – Щойно він бачить і чує, що загурчав мотор, одразу ж з гавкотом кидається під переднє колесо автомобіля, намагаючись його вкусити. 23 липня цього року собаче захоплення закінчилося трагедією. УАЗ, який виїжджав з бурової двічі переїхав пса. – Як трапилася ця трагедія я не бачив, бо був у відпустці і вийшов на роботу на наступний день після того як Веліка переїхала машина. Можу лише сказати, що автомобіль був не наш, тому водій міг не знати про звичку собаки кидатися на передні колеса, – зазначив Геннадій Іринархович. До вечора Велік мучився на буровій, потім його відвезли до ветлікаря. Рентген показав, що у собаки зламаний хребет саме втому місці, де сходяться нервові закінчення. Лікар повідомив рятівникам: можливість того, що собака почне ходити, дуже маленька. (Фото надані працівниками бурової установки) Щоб полегшити біль чоловіки робили собаці уколи та ставили катетер – Через знайомих, які працювали в Київській організації із захисту тварин, я передав рентгенівський знімок у Київську ветклініку. Столичні лікарі підтвердили вердикт полтавських медиків. Крім того, лікарі зазначили, аби собаку одразу ж після отримання травми, або хоча б в перші 6 годин після трагедії, прооперували, то шанс на те, що собака буде ходити, був би набагато більший, – каже пан Геннадій. Окрім антибіотиків, знеболюючих та заживляючих ліків, які виписали собаці лікарі, йому потрібно було ставити ще й катетер, оскільки сам ходити до туалету він не міг. Все необхідне люди купили за власні кошти. Чоловік пригадує, грошей не рахували, купували все, щоб полегшити становище пса. – Ми самі робили собаці уколи. Я три тижні ставив йому катетер, щоб випускати сечу, коли в мене були вихідні, робили це інші. Та згодом ми побачили, що Велік і сам може сходити в туалет без зайвого втручання. Інша справа, що скоріш за все, він не контролює сечовипускання, – зазначив Геннадій Іринархович. Працівники бурової постійно консультуються з Київською ветклінікою, яка й виписує собаці таблетки. Здебільшого це знеболювальні та заживляючи рани ліки. Майбутньому постійному чи тимчасовому господарю Веліка рятівники будуть давати гроші на їжу та ліки – Зараз у собаки стабільний стан. Він схуднув, у нього стерті лапки, вірніше коліна, бо він постійно повзає. Але головне те, що Велік почуває себе нормально, добре їсть, він активний і веселий пес. Хоча, звісно, сили вже не ті, що були раніше, – каже майстер. – Та сира погода, постійний бруд, можуть завадити видужанню Веліка. Тож ми шукаємо Веліку господаря постійного або хоча б  тимчасового, який зможе його тримати у теплому місці до весни. Людині, яка візьме Веліка до себе, ми готові привозити корм чи давати гроші на нього, купувати необхідні ліки. Якщо треба, купимо навіть інвалідний візок для собаки. Адже розуміємо, що хвора собака – це велика відповідальність. Я та мої колеги готові підписати договір з майбутнім власником про те, що ми будемо допомагати. Чоловік наголошує, що Велік – це не проста дворняжка, половина крові в нього від породистої бійцівської собаки. Тому добре було б, якби за ним доглядала людина, у якої є досвід утримання бійцівських собак. Нині працівники бурової купили вскладчину за 2 тисячі гривень  будку зі спеціальним електричним обігрівом –  на випадок, якщо собака залишиться на буровій. – Приємно, що історією Веліка пройнялися виробники будки. Замовляв я її через Інтернет, при цьому написав, що  трапилася із псом. Та на якусь допомогу не сподівався. Тому для мене було великою несподіванкою, що 700 гривень за доставку будки виробники оплатили самі, – говорить майстер. Телефон для тих, хто не байдужий до подальшої долі Веліка: 095–87–570–69 – Геннадій Іринархович. У нашій постійній рубриці "Знайди господаря чотирилапому" завжди мжна вибрпати собі тваринку, щоб врятувати її з вулиці.