Олександр Іваніна
Припарковані автомобілі заважають прибирати вулиці від снігу, стають причинами ДТП, але транспортна система міста не готова до того, щоб полтавці пересіли з власних авто на автобуси.
Про це далі в блозі Олександра Іваніни, велосипедиста, депутата обласної ради.
Щоб продати щось непотрібне, треба зразу купити щось непотрібне. Відомий вислів одного з головних героїв радянського мультфільму «Троє з Простоквашино». Що не кажи, а радянський аніматограф – невичерпний арсенал крилатих фраз та влучних висловів…
Але – до нашої теми. Ви не звертали увагу, що коли скрутно, то починають позбавлятися в першу чергу від найнепотрібніших речей? Зима для комунального господарства міста – це завжди скрутно. Опустимо риторику типу «зима для наших комунальників прийшла раптово». Для європейських комунальників вона наче і не раптово приходить, а проблеми в них ті самі. І щоразу при штормових попередженнях, прогнозах на погіршення погодних умов ми чуємо: «ДАІ міста звертається з проханням не користуватися власним автотранспортом без крайньої необхідності». В Києві в цьому році міська влада чи не в перше пішла на такий крок, як тимчасова заборона паркування у визначених зонах міста. В Кременчуці діє часово-диференційований принцип: по парних числах дозволено паркування на парному боці вулиць, по непарних – відповідно. Усі ці дії робляться з однією метою – забезпечити умови для нормальної роботи снігоприбиральної техніки та очищення вулиць від снігу. Тобто при небезпеці можливого ускладнення життєзабезпечення міста в першу чергу муніципалітети намагаються позбавитися присутності в міському просторі приватного автотранспорту. Отже виходить, що приватні авто – найнепотрібніша і найнебажаніша річ для міста.
Те, що хаотично припарковані авто заважають нормальному прибиранню вулиць від снігу, не викликає мабуть сумніву ні в кого в цьому місті. Додайте до цього той факт, що маже 90% авто, які створюють затор – приватні. Ці ж приватні авто є учасниками переважної більшості ДТП на вулицях міста, які в свою чергу стають причиною утруднення руху і тимчасового зниження і без того не надто високої пропускної спроможності наших доріг.
Але без всілякої теорії – місто в зимовий період починає обмежувати використання приватного автотранспорту. Це факт. Натомість воно не надає альтернатив. Про велосипеди мова зимою не йде, звичайно, але вона не йде чомусь також і про ефективний громадський транспорт з відповідним рівнем послуг.
Забезпечення мобільності – один з вагомих чинників, які впливають на загальний рівень задоволеністю життям людини. Тож міській владі треба розуміти, що в найважливіших пріоритетах повинно бути забезпечення мобільності усіх без виключення громадян. І саме система громадських перевезень в цьому займає чи не найпершу позицію.
Читайте також: Про політику обмеження швидкості
Купіть велосипед – станьте мобільними без шкоди навколишньому середовищу
Усе це переконує нас – для нормального функціонування міста приватні авто необхідно прибирати з вулиць. Але! Обмеживши можливість користування приватним автотранспортом, ми тим самим обмежуємо мобільність тих автовласників. Інакше кажучи, місто навзамін вирішення проблеми транспортної отримує проблему соціальну – досить велика кількість громадян стикається з реаліями нашого громадського транспорту, що в свою чергу призводить до сплеску незадоволення рівнем отриманих послуг. Та й чи буде спроможною система громадських перевезень впоратися з такою «пропозицією»?
Отже, ми на практиці маємо ситуацію, подібну до тієї «лабораторної», яка розглядається, коли ведуть мову про сталу мобільність. Коротко, вона полягає в наступному – при виключенні будь-якого елементу зі структури забезпечення мобільності населення (автотранспорт, громадський транспорт, піше пересування, вело транспорт тощо) інші елементи повинні врівноважити систему своїми можливостями таким чином, щоб не постраждала сама мобільність. Теоретично розглядаються такі приклади, як вичерпність енергетичних ресурсів, що призводить до різкого здорожчання (або і взагалі неможливості) користування автотранспортом. В цьому випадку мобільність повинні забезпечити альтернативні елементи – вело- та мало моторний транспорт, гнучка ефективна схема громадських перевезень тощо. В цьому і полягає принцип сталої мобільності.