Колись я ставилась до дитячих конкурсів краси дуже негативно. А що тут хорошого? Ну тягають батьки те дитя на усі конкурси краси, підмальовують його з малих літ, панькаються з ним зайвий раз без потреби і ще й муштрують!!! Бо конкурси краси це ж муштра, як не крути!
Була на кількох таких заходах раніше у якості журналіста. Так мені жаль отих дітлахів – намазюканих, із начесаним волоссям, із поведінкою дорослих і аж надто серйозних на свої 7-10 років.
От мені здавалось (тут не обійшлося без книжок із психології), що якщо батьки скрізь намагаються прилаштувати своє чадо, а особливо у конкурсах краси – то це компенсація за те, чого не досягли самі. Звісно, є у цьому рація, якщо дитя чинить спротив, а його змушують бороти страх, виступати на великій сцені заради титулу, а головне – щоб мамі й тату догодити.
А недавно я почула від знайомої, як її донька хоче брати участь у всіх конкурсах краси, навіть переодягтись хлопчиком, аби стати учасницею (-ком:) конкурсу «Полтавські козачки»! Ото в дитини бажання, і образ собі придумала, і як волосся заховає, щоб не упізнали в ній дівчинку! Не боїться публіки, і подобається дитині увага – це добре. Адже для декого з дітей навіть вийти до дошки – то уже подвиг. Пам’ятаю, як калатало серце в мене, коли виходила до дошки вірш декламувати… Так хотілось, щоб учителька дозволила з місця. А подружка червоніла, ледь не мліла, якщо її викликали до дошки! От з місця знає, розумничка, а перед публікою, навіть однокласниками, губиться і соромиться, забуває усе на світі.
Тож конкурс краси чи інший дитячий конкурс виховує й хороші риси, діти вчиться не боятись сцени і виступати для людей і перед ними! Це вже зараз усвідомила.
От недавно писала про дівчинку, Іванну Браїлко, яка стала найкрасивішою у Європі. Дитя у свої сім з половиною має за плечима 14 конкурсів краси! А ще змагання з шахів тощо. Майже усі дні зайнята в гуртках та секціях. І не нарікає, дитині цікаво, і батьки підтримують у ній ці прагнення і бажання.
Свого сина Андрія навіть не збиралась на якийсь подібний конкурс вести. А тут він вичитав у газеті «Коло» про те, що на фіналістів, «Полтавських козачків», чекає майстер-клас із гончарства. І почав проситись. Ну звісно, ми й так можемо його повезти у «Веселу садибу» для такої розваги, але ж син хоче щось зробити для цього і потім отримати цей майстер-клас у нагороду!!!
Андрію Королю сподобалось позувати перед фотокамероюТож уперше ми побували на фотосесії. Козачок Андрій переживав кілька хвилин, а потім із такою охотою позував (хоч від природи сором’язливий), що ми навіть не очікували! А подарунки в руках (серед них гра «Аватар», а він так любить цей фільм) узагалі так дитину порадували, що резюмував: «Мені так сподобалось!»
Тож я не проти конкурсів краси та фотоконкурсів, адже вони теж дають дитині досвід. Якщо діти самі цього прагнуть, то хай пробують! Програвати теж треба уміти. Як і вигравши, не захворіти на «зірковість».
