Денис Олефір, "український Усейн Болт". Фото надані Денисом Олефіром.Про те, що має спортивний талант, уродженець Градизька Денис Олефір зрозумів аж у 28 років. Вчитель англійської мови з Полтави у якості трудового мігранта поїхав до Англії, і там став місцевою спортивною знаменитістю.
У студентські роки найбільше «бігав» по заробітках
Денис народився у звичайній родині. Зі спортсменів у ній – старший брат, який до 17 років займався дзюдо та навіть вигравав районні змагання. У Дениса, як і в більшості дітей, улюбленим предметом у школі була фізкультура. Школяр любив ганяти у футбол чи грати в баскетбол, а оскільки жив поблизу Кременчуцького водосховища, то ще й добре плавав. Коли ж вступив до Полтавського педагогічного університету, життя стало більш «сидячим»: лекції, бібліотеки. Бігом займався лише час від часу, більше, ніж на тиждень, Дениса не вистачало.
Оскільки навчання у виші було платним, уже з другого курсу юнак почав заробляти сам: працював учителем англійської мови у дитсадку при 16-й школі.
– Було важко і вчитися, і працювати, і до дівчини встигати, – жартує Денис Олефір. – Але саме в такому режимі і загартувалася моя сила волі. Із четвертого курсу я почав окремо жити з моєю дружиною Мариною. По закінченню університету 2004 року почав працювати викладачем англійської мови в ліцеії №1, одружився, і ми взяли житло в кредит. За теперішніми мірками квартира була відносно недорогою та й молодіжна програма ще працювала. Але майже всі наші заробітки ми віддавали в банк. Оскільки іпотечна заборгованість висіла тягарем, Денис вирушив до Києва у пошуках нової роботи. Каже, йому дуже пощастило влаштуватися менеджером-перекладачем у Київському молодіжному центрі праці.
– Ця організація займається навчанням та працевлаштуванням молоді як в Україні, так і за кордоном, – розповідає Денис. – Моя робота полягала у презентації курсів молодіжного центру в різних регіонах України. Згодом мене призначили персональним перекладачем для ірландського інструктора з верхової їзди, який відповідав за підготовку кваліфікованих кадрів для роботи за кордоном. Робота була цікавою, я подорожував Україною. 2006 року моя дружина завагітніла і, оскільки вона теж працювала у КМЦП, ми уже не могли подорожувати у зв’язку з роботі, нам довелось повернутися в Полтаву. Там я влаштувався перекладачем у приватній нафто-газовій компанії і пропрацював півроку. Тяжкий іпотечний кредит давав постійно про себе знати, і я почав думати про роботу за кордоном.
Діти Дениса краще володіють англійською, ніж українською. Фото Дениса Олефіра.Трирічний контракт і 25 зайвих кілограмів
У червні 2007 року Денис вирушив до Англії. На той момент його донці виповнився лише тиждень. Родину покидати було дуже важко, але виходу не бачив – робочий контракт на 3 роки був підписаний. Дениса працевлаштували помічником у спа-салон для скакових коней, яким потрібно лікувати ноги.
– Скаковий спорт у Великобританії дуже розвинутий. Сюди вливаються інвестиції найбагатших людей світу, особливо із Арабських Еміратів. Інвестиції у масштабах можна порівняти з тими, що отримує англійська Прем’єр-ліга із футболу, – розповідає Денис. – Що мене вразило особливо, коли я прибув до Англії, так це розміреність життя. Люди відпрацювали свої робочі 8 годин і потім займаються виключно своїм дозвіллям. Щоранку та щовечора на вулиці можна побачити багато бігунів та велосипедистів, дуже поширені барбекю в парках. Лише у нашому невеликому містечку Ньюмаркет є клуби для велисопедистів, бігунів, плавання, гольфу, сквошу, тенісу, футболу.
Нове життя трудового мігранта та постійна ностальгія впилинули на Дениса як психологічно, так і фізично. Коли він приїхав до Англії, його вага складала 77 кг, через 3 роки вона виросла до 95-ти. Тоді він і згадав про заняття бігом.
– Я почав із одного кілометра і за тиждень вже бігав 4. Було дуже важко, з мене сходило сім потів, боліло серце, але я не зупинився. Через місяць я пробіг свої перші 10 кілометрів. Жорстка дієта та тренування 5 днів на тиждень дали свій результат. За 4 місяці я втратив 25 кг. Навіть втративши зайву вагу, я продовжував бігати, це стало моєю щоденною звичкою. Колеги по роботі думали, що я захворів раком, адже я втрачав вагу так швидко. Через 7 місяців тренувань я вступив до місцевого атлетичного клубу Newmarket Joggers, у якому близько 150 членів різних вікових категорій.
Про полтавця часто пишуть у англійській місцеві пресі. Замітка з газети. Перемоги полтавця у забігах та марафонах
Лише 2012 року Денис Олефір став першим у забігах:
Riverside 5k race (200 учасників),
Wellingborough 10k race (150 учасників),
Abington 10k race (600 учасників),
Ely 5k race (200 учасників).
2012 року полтавець пробіг свій перший марафон Cambridge boundary run, де прийшов дев’ятим із 200 учасників.
У жовтні 2012-го прийшов четвертим у Great Yarmouth marathon із 250 учасників.
Найбільш успішним став 2013 рік. У квітні цього року Денис Олефір взяв участь в одному із наймасштабніших марафонів Англії – у Брайтоні, де прийшов 20-м із 9000 учасників.
– Попереду мене у марафоні бігла найбільша спортивна еліта Англії та Кенії, – згадує Денис Олефір. – Враження просто неймовірні: я біг поруч із професійними атлетами, які проходять кваліфікацію на наступні Олімпійські ігри. А найбільшою моєю перемогою став забіг Halstead marathon, який вважається четвертим найбільшим марафоном в Англії. Ніхто в моєму клубі просто повірити не міг, що я це зробив. Про мою перемогу написали в 3-х місцевих газетах. Через тиждень після мого тріумфу я здобув ще одну перемогу у місцевих змаганнях Wimpole 10k race (600 учасників), де вперше отримав грошовий чек.
Завдяки перемозі у марафоні у Халстеді Денис Олефір отримав автоматичне місце на марафонському забігу в Лондоні у квітні 2014 року. Він буде стояти поруч із дворазовим олімпійсьм переможцем Мо Фарою, який виступає за Великобританію, та іншими елітними атлетами з усього світу. Позаду буде стояти 40 тисяч людей.
"Український Болт"
– За трирічний період моєї спортивної кар’єри я зрозумів, що мав певний спортивний талант, який я зміг розкрити тільки у 28 років. Думаю, всі мої теперішні і, можливо, майбутні перемоги стануть прикладом для моїх дітей. Як би не було важко в цьому житті, ніколи не потрібно втрачати надію в себе і свої можливості. Минулого року я підтвердив свою кваліфікацію викладача англійської мови в Кембриджському університеті і наступним етапом у житті, я вважаю, буде зміна моєї професійної кар’єри, але спорт усе одно залишиться у моєму житті.
Після того, як Денис почав вигравати змагання, відчув, як сильно змінилося до нього ставлення колег на роботі та партнерів клубу.
– Мене часто запитують, коли я тренуюсь, як я тренуюсь, де наступні змагання, упізнають на вулиці зовсім незнайомі мені люди. Звісно, це радує, – зізнається Денис. – Адже коли я тільки-но прибув до Англіїї, до мене ставилися як до простої робочої сили. Всім було байдуже звідки я, де моя сім’я. Але не кожного дня українці виграють великі марафони в Англії. Мені навіть дали прізвисько в нашому клубі «Український Болт». Болт – мається на увазі Усейн Болт – дворазовий олімпійський чемпіон на спринтерських дистанціях 100 та 200 метрів на останній Олімпіаді у Лондоні.
Довідка «Кола»
У Великобританії існує багато видів забігів: 5 км, 10 км, 5 миль, 10 миль, півмарафон – 13,1 милі, 18 миль, 20 миль та звичайний марафон – 26,2 милі або 42,4 км. Як правило, всі вони відбуваються у вихідні. Участь – платна, внесок варіюється залежно від дистанції та рівня змагань. У середньому десятикілометровий забіг коштує від 10 до 20 англійських фунтів стерлінгів. Зазвичай такі змагання організовуються благодійними організаціями, які потім спрямовують ці кошти на підтримку своєї справи. Усі учасники, які перетинають фінішну пряму, отримують пам’ятну медаль, подарунки, кубки. Забіги, як правило, організовуться у парках, де поруч є кафе, паби, місце для барбекю, розваги для дітей. Це не лише змагання, а гарне дозвілля для всієї сім’ї.
Дружина Дениса приїхала до чоловіка у Англію з 3-місячною донькою. Син народився уже тут. Фото Дениса Олефіра.Із першого дня в Англії хотів повернутися додому
Нині в Англії поруч із Денисом уся його родина – дружина і двоє дітей.
–Із першого дня в Англії я хотів повернутися в Україну. Тут інша культура, інший менталітет. Консервативні англійці сприймають іноземців прохолодно та тримають дистацію. Моя дружина приїхала до мене разом із тримісячною донькою через пару місяців після мене. Тож, маючи поруч родину, я менше звертав увагу на недоліки перебування у чужій країні. В Англії через 3 роки народився син. Зараз мої діти ходять до місцевої школи та садочка і ростуть як інші англійські діти. Якби я їх зараз забрав до України, думаю, це було б для них стресом. Вони краще говорять англійською, ніж українською мовою, тому вибір стоїть вже не за мною, а за тим, де краще дітям.
Про грошові винагороди та спортивні витрати
За перемогу в одному із забігів Денис Олефір отримав чек на 100 фунтів, який міг обміняти на товар у спортивному магазині. Він обрав кросівки, які найкраще підходять для плоскої стопи та кілька пар шкарпеток для марафону.
– Шкарпетки для марафону дуже відрізняються від звичайних. Якщо хочеш пробігти марафон 42,4 км, ноги можуть натеритися і кровоточити як від поганних кросівок, так і від непрофесійних шкарпеток. Я маю 4 пари кросівок для різних видів дистанцій, і всі вони – від 90 фунтів. Задоволення не з дешевих, а чеки дають не в кожному забігу.
Забіги у Англії надзвичайно популярні. Участь у них - платна. Фото надані Денисом Олефіром.Довідка «Кола»
Найдорожчим змаганням у Великобританії є Лондонський марафон, який відбувається кожного року в квітні. Переможець отримує чек на 20-30 тис. фунтів і світову славу. У цьому марафоні беруть участь атлети із країн Африки: Кенії, Ефіопії, Марокко. За ці гроші вони можуть купити собі великий будинок у своїй країні, та можливість брати участь у таких видах змагань у всьому світі.
По всій Великобританії кожної суботи у великих та маленьких містах проводяться безкоштовні забіги на 5 км, де фіксується час людини й офіційно заноситься на певний сайт. Люди можуть позмагатись або просто пробігти дистанцію для задоволення, порівняти свій результат із попереднім.
