З дитинства уболівав за «Шахтар»
Народився майбутній футболіст на Донеччині в селі Старомлинівка у сімї робітників за сотню кілометрів від Донецька. Змалечку вболівав за донецький «Шахтар», їздив на матчі улюбленого клубу. Взірцем хорошого футболіста у той час для Сачка був Віталій Старухін. Сам спостерігав за грою Старухіна.
У футбол Сачко почав грати у дитинстві. У сільській ДЮСШ його тренером був Володимир Липовий, про якого через багато років футболіст згадує із великою теплотою.
Закінчивши школу, Василь пішов в армію. Служив в Сімферополі. Пізніше в Криму він розпочне свої виступи у футболі на найвищому рівні.
Робота в міліції та остаточний вибір
Кроком вперед у футбольній кар’єрі стало запрошення Сачка до аматорської команди «Шахта Україна», якою того часу керував відомий у минулому гравець «Шахтаря» Віктор Грачов.
– Після школи я відслужив в армії півтора року. В армійські команди не кликали – тоді ще не "засвітився", - розповів футболіст прес-службі ФК "Волинь". - Коли повернувся, якщо чесно, навіть не одразу визначився, чим буду займатися далі. Але тут доля закинула в містечко Українськ.
У команді зарплати як такої не було, тому потрібно було шукати постійний заробіток. Тут допомогла служба у Збройних силах, через яку він потрапив у міліцію, а точніше – у відділ боротьби із наркотиками.
Із часом постав вибір між роботою (міліція) та хобі (футболом). Саме тут свою вагоме слово сказав Грачов, якому вдалося вмовити Сачка обрати спорт. Тренер домовився із директором шахти, яка спонсорувала команду, щоб той попросив місцевого начальника міліції підписати спеціальний документ: якщо припиниться фінансування команди, то Сачка знову приймуть на роботу в міліцію.
Сачко із вибором не прогадав. У сезоні 1997-1998 років команда Сачка вийшла у Вищу аматорську лігу, а сам футболіст став найкращим бомбардиром.
Сімферопольський вояж і дебют
– Віктор Грачов відіграв найбільшу роль у становленні моєї спортивної кар’єри, – розповів вже тренер Василь Сачко прес-службі "Таврії". – Виступали ми тоді у чемпіонаті України серед спортивних команд. Коли Віктору Олександровичу запропонували очолити сімферопольську «Таврію», він узяв мене із собою у Крим.
У професійному футболі Василь Сачко дебютував 7 липня 1998 року в матчі проти команди, за яку вболівав у дитинстві – «Шахтар». Футболіст провів на полі 58 хвилин, а його команд несподівано перемогла гірників – 2:1.
– У першому своєму матчі за сімферопольців почуття мене просто переповняли. Так склалося, що дебютував за кримчан, зіграв проти земляків і взяв участь у переможній грі над ними.
Читайте ще - Центральну спортивну арену Полтави реконструюють
Незважаючи на успішний початок, Сачко не зміг закріпитися у команді Вищої ліги (позначився різкий перехід від аматорів до любителів). Тому після п’яти зіграних матчів залишив Сімферополь.
Далі було повернення до аматорського футболу, в якому він, щоправда, надовго не затримався.
Сачко своєю грою заслужив повагу вболівальників (фото Олега Дубини)У команді «короля прес-конференцій»
Луцька «Волинь» у той час виступала у Вищій лізі українського чемпіонату. Її очолював відомий своїми оригінальними прес-конференціями та специфічними методами тренування команди Віталій Кварцяний. Тренер підбирав у свою команду високих гравців, і Сачко зі своїми 1,91 см йому підходив.
Футболіст довго вагався із переходом, тому що не знав, чи добре пройде адаптацію у клубі Західної України, однак хвилювання виявилися даремними.
– У мене проблем із Кварцяним не було. Я – футболіст, він – тренер. Нормально працювали, – згадує Сачко.
За підсумками сезону 2001-2002 років «Волинь» виборола право виступати у Вищій лізі. Для Сачка це стало поверненням до еліти після 4-х років.
Саме у складі лучан Василь Сачко отримав одну з найсерйозніших травм у своїй кар’єрі. Трапилось це 30 квітня 2005 року у матчі проти «Ворскли» (тоді вона називалася «Ворскла-Нафтогаз» – прим.автора). В одному із повітряних єдиноборств Василь отримав струс мозку та перелом щелепи, через що футболіст на місяць потрапив до клубного лазарету.
Після закінчення контракту футболіст залишив клуб як вільний агент.
Сачко вирізнявся з поміж інших бомбардирів умілою грою головою (фото Олега Дубини)Дорога в Полтаву через Кривий Ріг
Потім Сачком цікавилися кілька клубів української Вищої ліги, серед яких найбільш наполеглевим виявився «Кривбас». Цікаво, що дебютував футболіст за клуб знову в матчі проти донецького «Шахтаря». Цього разу гірники каменя на камені не залишили від криворіжців – 5:0.
Тодішній тренер «Ворскли» Микола Павлов давно спостерігав за футболістом, доки не запросив його до Полтави.
Досвід Сачка та людські якості допомагали створити хороший колектив.
Незважаючи на те, що футболіст у складі полтавців забив «лише» 18 м’ячів, кожний із цих голів був дуже важливим.
Саме два м’ячі Сачка допомогли вперше в історії полтавцям вийти до фіналу Кубка України.
За твердженням самого футболіста, фінальний матч на «Дніпро-Арені» проти донецького «Шахтаря» став для нього особливим.
– Той сезон ми провели на одному диханні, виграли Кубок, посіли п’яте місце у чемпіонаті, хоча могли стати і четвертими, - розповів тренер прес-службі ФФУ. - У Полтаві тоді підібрався чудовий колектив, тренери зібрали класних виконавців, але найголовніше – була здорова атмосфера.
Та гра була нелегкою для «Ворскли». Ще до матчу букмекери в один голос говорили про стовідсоткову поразку «зелено-білих», однак на перекір усім полтавці перемогли, і саме переможний м’яч забив Василь Сачко.
– Ми дуже хотіли перемогти, очевидно, більше, ніж гірники, які, цілком можливо, недооцінили нас, - поділився враженнями футболіст з прес-службою "Ворскли". - Крім того, вони, мабуть, були втомленими після гучних прийомів і банкетів, котрі влаштовувались на їхню честь після перемоги в Кубку УЄФА.
Сачка по-справжньому любили в Полтаві. Коли він сидів на лавці запасних, а гра в команді ніяк не складалася, весь стадіон кричав «Вася»! або «Васю на поле!». І це повторювалося щоразу під час матчів.
Однак все хороше колись закінчується. 1 квітня 2012 року на стадіоні «Ворскла» імені Олексія Бутовського футболіст востаннє вийшов на футбольне поле. Як зазначали вболівальники після гри, закінчилася ціла епоха полтавської команди. «Ворскла» буде мати ще не одного хорошого нападника, але такого, як Сачко, навряд.
У новій ролі тренера
До того, як стати головним тренером команди, Василь мав невеликий досвід тренування як помічник. Тому чутки про можливе призначення колишнього футболіста тренером команди рівня Прем’єр-ліги були дещо несподіваними.
– Василю Вікторовичу, Ви лише минулого літа завершили свою футбольну кар’єру, а вже зараз стали головним тренером команди. Як почуваєтесь у новій ролі?
– Трохи незвично. Взагалі пропозиція очолити клуб стала для мене несподіваною. Почалося все з того, що мені зателефонував генеральний директор клубу, а згодом і президент. Вони запропонували мені очолити «Ворсклу». Ми обговорили всі питання, я подумав, а потім погодився. Відповідальність мене не лякає. Я її ніколи не боявся. Так мене виховали батьки та наставники, під керівництвом яких я працював.
– Ваші попередники довіряли в основному вітчизняним футболістам. А кому буде довіряти Сачко-тренер?
– Однакових тренерів не буває. Головне завдання для нас зараз – виховати якомога більше молодих гравців, які приносили б користь не лише нашій команді, але й збірним України. Ну й, звісно, виступити краще, ніж минулого сезону.
– Як відреагувала сім’я на призначення?
– Нормально.
Про родину
Василь Сачко одружений із Наталею Сачко. Виховують доньку Карину, якій 9 років. Сім’я живе в Луцьку. Василь вирішив, що саме в цьому місті мешкатиме його родина, коли він закінчить кар’єру футболіста.
Читайте ще:
«Ворскла» розпочала сезон «двохсторонкою»
