Онук Даня на своєму дитячому веломобілі їздить майже на рівні з дідусем
Сьогодні легенді веломобільного руху Володимиру Мазурчаку 77 років, але він продовжує створювати велотехніку. Нині у нього вдома близько 8 одиниць власноруч сконструйованого та виготовленого велотранспорту, серед якого велосипеди та 3 веломобілі. На найменшому тепер їздить 5-річний онук Даня. А до цього його випробували син Сергій та ще одна онука Діана. За життя полтавцю вдалось створити близько 20 саморобних велоконструкцій.
Довідка «Кола»: «Велотрон» особливий тим, що його переднє колесо має ведучі та керовані функції. Складається з рами з сидінням типу «шезлонг», переднього рульового колеса, розташованого у поворотній рамі з педальним приводом і ланцюговою трансмісією, двох задніх неповоротних коліс.
До теми - У Полтаві на акцію до Велодня приєднались веломобілісти
– Я в минулому велогонщик, закінчив кар’єру спортсмена у 1970-х роках зі званням майстра спорту СРСР, – розповідає Володимир Мазурчак. – Наїздившись на спортивному велосипеді, захотів мати більш розкішний велотранспорт: зручніший та безпечніший, а ще невисокий. Розумієте, я потрапив у той струмінь, коли весь світ починав цим займатись. Зробивши 1980-го свій перший веломобіль та виїхавши на ньому, я перекинувся, бо моє сідло було високо розташоване над переднім колесом.
Праворуч – Володимир Мазурчак. Фотоархів 1983-го року
Уже тоді полтавський інженер розуміє, що розміщення сідла потрібно змінювати. Володимир Мазурчак невдовзі їде до міста Шауляй на фестиваль веломобілів. Його триколісний «Велотрон» із керуючим і привідним переднім колесом привертає увагу та отримує визнання. На фестивалі він здобув досвід і зрозумів, що потрібно покращити. А схему, за якою створена його конструкція, у світі з того часу називають «мазурчак».
– Хто саме дав таку назву, мені невідомо, можливо, Веніамін Ульяновський, російський конструктор веломобілобудування. Виїхавши на своєму веломобілі у Полтаві, я спостерігав подив людей. Якось, побачивши мій «Велотрон», одна дівчинка вигукнула: «Мамо, дивись, у дяді велосипед ззаду наперед», – з усмішкою пригадує полтавець.
Після того скоро (2006 року) в журналі «Моделист-конструктор» Веніамін Ульяновський про конструкцію полтавського інженера напише:
«… Вважаю – вона по праву може називатись «класичною». Його «Велотрон» із переднім ведучим і керуючим колесом слугує і сьогодні зразком для наслідування, особливо для веломобілістів-початківців...».
Із часом в арсеналі Володимира Мазурчака з’являються власні двомісний і тримісний веломобілі, а ще тандеми (двомісні велосипеди та веломобілі).
Зі здобуттям Україною незалежності, незважаючи на складні економічні умови, полтавець продовжував працювати, але тільки над велосипедами із «низьким» сідлом.
– Усі мої велосипеди зручні тим, що педалі розміщені не під сідлом, а попереду, тобто сідло відкинуте назад – ближче до багажника. Так, по-перше, за необхідності легше дістати ногами до землі. По-друге, таке розміщення дає змогу частково зняти навантаження з рук.
Полтавський ентузіаст як на фестивалях, так і в побуті користується виключно своїми велоконструкціями. На своєму веломобілі за один виїзд йому вдавалось долати до 115 кілометрів (наприклад, він вирушав із Полтави і мандрував до Кременчука).
– Мій веломобіль безпечний на дорогах: не створює перепони у загальному потоці транспорту, – зауважує Володимир Аксентійович. – Зручний як для робочих поїздок, так і для відпочинку. Їхати ним легше і комфортніше, ніж велосипедом. Рухаючись веломобілем, отримуєш відчуття низького польоту. На ньому можна перевозити вантаж до 30 кілограмів. Наприклад, моя «Міні-версія» (заочний призер 2011 року), що важить 16 кілограмів, в якості багажника має кошик, який встановлений на підвісках між задніми колесами. У ньому вміщений саморобний скручений у рулон поролоновий матрацик, куди вкладений ще насос. На цей дельтатрайк ще вішається рюкзак, у який можна вмістити багато потрібних речей: карту, їжу, одяг, фото- та відеотехніку, намет.
Із веломобілями власного виробництва полтавець свого часу побував на виставках у Росії, Литві та Польщі. До речі, «Міні-версію» Володимир Мазурчак створив саме для виставок. Комплектація цього дельтатрайка зручна для перевезення у плацкартних вагонах потяга. Два веломобілі, сконструйовані полтавським інженером, знаходяться у Московському музеї велотехніки В. Ульяновського.
"Міні-версія" Мазурчака
Читайте також - На Полтавщині школяр розробив «комп’ютерну мишку» для інвалідів
Мрія – велосипед, яким їздиш лежачи
Нині полтавський конструктор працює над створенням власного лігераду (велосипеда, на якому можна їздити лежачи). А також хоче розробити міні-веломобіль для мам, що повинен містити збоку місце для дитячого зйомного візка.
– Створити новий веломобіль можна і за два тижні, якщо є матеріал, час та сила, – розповідає пан Володимир. – Але з різних причин процес може затягуватись. Наприклад, я можу креслити схему і паралельно робити деталі. Зокрема, мій «велотрон» не складно змайструвати. Але у Полтаві мало хто виявляє бажання цим займатись.
Полтавських ентузіастів велотранспорту Володимиру Аксентійовичу вдається порахувати на пальцях. Але він мріє, аби в обласному центрі започаткували веломобільний фестиваль у рамках Велодня.
Конструктор, музикант і композитор
Веломобіліст володіє не одним музичним інструментом. Із 2002 року він почав писати музику на вірші полтавських поетів.
– Я не музикант, але граю на акордеоні й створюю музику –говорить про себе Володимир Аксентійович. – У дитинстві моєму товаришеві батько привіз трофейний акордеон із Німеччини, на ньому і почав трішки вчитися музиці. Ще в школі я був учасником музичних колективів.
Нині композитор має вдома синтезатор, акордеон, банджо, бас та акустичну гітари. Володимир Мазурчак разом із Людмилою Рагуліною – члени асоціації композиторів і аранжувальників.
Володимир Мазурчак та Людмила Рагуліна
Вони вважають себе патріотами та пишуть патріотичні пісні:
Пізно зустрілись, зустрілися двоє
Не молоді уже, вже сивочолі.
Вдягнені бідно, у бідній державі,
Прийшлись і вклонились поетовій славі.
На кожну річницю йдемо до нього,
Як до зірниці, як до святого.
Єднаймося разом із родом великим,
Щоб повернути щастя навіки…
(Уривок зі спільного музичного твору Володимира Мазурчака та Людмили Рагуліної «Пізно зустрілись»).
До теми - Полтавка у телепрограмі «Парад порад» показувала свій винахід (відео)
