У селян забрали хліб. Харківщина, 1932 рік. Фото uk.wikipedia.orgЗа Постановою ЦВК і СНК СССР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності» від 7 серпня 1932 року.
Згідно з інформацією МЗС України, текст закону був власноруч написаний Сталіним.
За цим законом навіть найменші крадіжки державного та колгоспного майна каралися смертю. До смерті засуджувалися, в тому числі, маленькі діти, які, помираючи з голоду, насмілювалися підібрати на колгоспному полі кілька колосків, що лишилися після збору врожаю. Смертний вирок деколи замінювали понад десятирічним ув’язненням із конфіскацією всього майна.
Окрім самогої Постанови, існувала ще таємна Інструкція Верховного Суду, Прокуратури та ОГПУ СРСР про її застосування. Амністія заборонялася.
Уже на на 14 вересня 1932 після прийняття репресивного закону від 7 серпня Нарком’юст УСРР у доповідній записці констатував про 250 вироків на розстріли. За рік було засуджено близько 150 тисяч осіб.
У селян забирали усе збіжжя. Ннепоодинокими були випадки, коли люди добровільно просили записати їх до переселенців. Казали, що, мовляв хай уже судять та везуть звідси, бо якщо вдома залишимо, то помремо з голоду.
Читайте також: у Полтаві планують встановити пам’ятник жертвам голодоморів.
Люди соромились ув’язнення за колоски
Григорій Шевченко із Семенівського району був засуджений за цим законом, розповідала журналісту його дружина Пелагея. Родина роками приховувала цей факт від нащадків – онуків та правнуків.
У Радянському Союзі настільки переконали людей соромитись факту перебування за ґратами навіть за колоски, що згадка про це в сім’ї Шевченків була як тавро.
Чоловік повернувся з тюрми, хоч із підірваним здоров’ям. Його дружина та донька дочекались його, переживши Голодомор 1932-1933 років. Але про те, що прадідусь «сидів за п’ять колосків» правнукам Пелагея Гаврилівна розповіла незадовго до своєї смерті, у 1990.
Григорій Шевченко помер у 1971 році.
До теми: Полтавщина у роки Голодомору: факти із життя.
