Володимир Челомей вважав Полтаву рідним містом. Історія.

Незважаючи на те, що більшість свого життя мешкав у Москві, вчений ніколи не забував міста, в якому здобув початкову освіту. Про історію науковця, який будував космічні ракети, його життя та протистояння із конкурентами дізнавався журналіст «Кола». Вчений із сім’ї вчителів Володимир Миколайович Челомей народився 30 червня 1914 року у польському містечку Сідлець (Седльці) (нині територія Польщі, а на початку ХХ століття це була Російська імперія – прим. автора) в сім’ї народних учителів. Мама Івга (Євгенія) Хомівна (у дівоцтві Клочко) була полтавкою за походженням. Батько, також учитель, був дуже обізнаною людиною в багатьох галузях, що певним чином передалося і його синові. До теми - Володимир Комаров двічі побував у космосі й загинув на Землі.Історія – Коли ми говорили з донькою конструктора Євгенією, то вона розповідала, що їхня сім’я має польське коріння, – розповідає Ірина Пістоленко, завідувач сектору наукової інформації Полтавського музею авіації та космонавтики. – Нібито недалеко від Сідлеця був маєток тітки конструктора, який мав назву Челомеї. Окрім цього, у Білорусі також є селище з подібною назвою. Тобто саме з територією Білорусі та Польщі й пов’язаний родовід Челомеїв. Коли розпочалася Перша світова війна, мама перевезла маленького Володю до Полтави, де тоді мешкала його бабуся. Із 1922 року родина Челомеїв жила в будинку із нащадками Пушкіна та Гоголя – родиною Данилевських, який знаходився на Келінському проспекті (тепер Першотравневий – прим. автора). Сама будівля не збереглася до наших часів, тому що була розібрана 1969 року. Із 1922 до 1926 року майбутній конструктор ракет учився у семирічній трудовій школі №10, на будівлі якої зараз знаходиться меморіальна дошка. – У дитинстві він захоплювався фотографіями, автомобілями, біологією, – продовжує свою розповідь співробітник музею. –  Хлопець мав багато енергії, тому знаходив час на всі свої захоплення. Добре грав на фортепіано, хоча ніколи музиці професійно не вчився. Чудово знав історію, вітчизняну літературу та володів кількома мовами. Відомо, що Челомей добре навчався у школі, однак документи про це до сьогоднішнього дня не збереглися. Практикант Челомей виявив диверсію, яку не помічали фахівці 1926 року родина Челомеїв переїхала до столиці радянської України, де Володимир продовжив навчання в семирічній трудовій школі №45. Після її закінчення вступив до Київського автомобільного технікуму, а 1932 року, закінчивши технікум, вступив на авіаційний факультет Київського політехнічного інституту. Цікаво, що майбутній науковець навчався на тому ж факультеті, який у свій час закінчив інший видатний конструктор Сергій Корольов. Згодом цей факультет виділився в окремий авіаційний інститут (зараз це Київський авіаційний інститут – прим. автора). Челомей вважався одним із найкращих випускників вишу. Саме під час навчання у Києві Володимир захопився динамічною стійкістю машин та особливо вібраціями у машинах. Коли 1935 року Челомей проходив практику у Запоріжжі, із ним трапився цікавий випадок. – На заводі складали авіаційні двигуни, і з незрозумілих причин вони весь час виходили з ладу, – розповідає Ірина Пістоленко. – Нічого не допомагало. Навіть думали, що серед працівників з’явився диверсант. І тоді Володимир Челомей, який був практикантом, попросив у них два двигуни для своїх дослідів. Він вважав, що саме резонансні явища коливання були причиною несправності. Ніхто не вірив у те, що простий практикант розумніший за спеціалістів заводу, але Володимиру вдалося вирішити проблему. Потім завод навіть написав листа французькій фірмі, у якої купили ліцензію на виготовлення цих двигунів, що у їхніх розрахунках є помилка. Окрім цього, Челомей два роки читав курс спеціальних лекцій працівникам заводу. Дипломна робота молодого спеціаліста також була присвячена динамічній стійкості авіаційних двигунів. Вона була настільки добре підготована, що вчена рада визнала її видатною, на рівні кандидатської дисертації. На початку 1940-х років були створені 50 сталінських стипендій для видатних молодих учених, які працюють над докторськими дисертаціями. Серед них було й ім’я Челомея. Дисертація була захищена вчасно, але через війну не була затверджена. Конструктор у наступні роки працював над нею разом із іншими науковими дослідженнями. Фото shkolazhizni.ru Початок війни та реактивні двигуни Війна застала Челомея у Москві. Перше завдання, яке перед ним поставили у воєнний час – створення пульсуючого повітряно-реактивного двигуна, який би був схожий за своїми характеристиками на двигуни німецьких ракет ФАУ-1. – Коли одного разу вночі 1942 року Челомей проводив дослідження з двигуном, навіть нарком авіаційної промисловості Олексій Шахурін приїжджав туди, тому що думав, що розпочався якийсь обстріл, – говорить співробітник музею. –  Унаслідок цього за дуже короткий термін створили ці двигуни, однак у крилатих ракетах вони не застосовувалися. Існує легенда, що сам Йосип Сталін наприкінці війни зателефонував Челомею і запитав, чи є сенс застосовувати крилаті ракети з його двигунами. Володимир відповів, що сам би їх не використовував, бо це призвело б до великих людських жертв. Щоправда, у 1960-х була створена ціла плеяда подібних апаратів. Саме Челомей першим із учених запропонував крила, що складаються, для крилатих ракет. Аби бачити дружину, працював на кухні Майбутня дружина конструктора Нінель була друкаркою в московському інституті, де працював Челомей. Мама науковця була налаштована проти невістки, однак Володимир зумів її переконати. Він дуже кохав дружину. У подружжя народилося двоє дітей – син Сергій та донька Євгенія, які працювали викладачами у вищих навчальних закладах. – Він дуже любив свою сім’ю. Навіть коли був зайнятий, а дружина готувала, працював зі своїми документами на кухні – лише б її бачити. Одного разу вона привела до ладу кабінет чоловіка. Челомею це не дуже сподобалося, тому більше дружина цього не робила. Участь у космічних перегонах У середині 60-х років були розроблені так звані важкі штучні супутники «Протон». Це були цілі наукові лабораторії, які містили в собі понад 12 тонн наукової техніки. Розроблявся й ракетоплан P-2, який був схожий за конструкцією на американський Space Shuttle, розроблений на 20 років раніше, але так і не запущений. – Тут справа в політиці. У вітчизняній науці було сильне протистояння між Челомеєм, Валентином Глушком та Сергієм Корольовим – провідними на той час особистостями у радянській космонавтиці. Слід зазначити, що це стосувалося і місячної програми Радянського Союзу. Володимира Челомея спочатку вповноважили розробляти проекти по Н-1, однак згодом Корольов домігся, щоб йому передали права на ці проекти. У підсумку через проблеми з двигунами ракета-носій вибухнула на старті. Окрім цього, під керівництвом Челомея була створена вантажна ракета «Протон», яка вивела на орбіту велику кількість супутників та орбітальних станцій. Також велика заслуга науковця у створенні основної ударної сили Радянської армії, знаменитої «сотки» – міжконтинентальної ракети УР-100 та автоматичної станції «Алмаз». В. Челомей (крайній зліва), міністр загального машинобудування С.Афанасьев та головком ВМФ С.Горшков в ОКБ-52 (фото testpilot.ru) Велика відповідальність 1974 року на «Союзі-14» повинні були летіти Павло Попович та Юрій Артюхін. Дружина першого українського космонавта Марина видала збірку своїх поезій і разом із дружиною Артюхіна подарувала примірник конструктору. Челомей показував видання своїй дружині та сказав: «Мені довіряють люди. Як я можу щось не догледіти чи не додивитися, якщо рідні космонавтів сподіваються, що їхні чоловіки повернуться додому?» Повернення в Полтаву Полтаву Володимир Челомей вважав рідним містом. У дорослому житті приїздив сюди лише раз – 1968 року. Він був у справах у Харкові з дружиною, після чого прибув у Полтаву та зустрівся із давніми друзями. – Володимир Миколайович був досить неординарною людиною, – говорить Ірина Пістоленко. На відміну від інших спеціалістів своєї галузі, Челомей був сильний як у теорії, так і в практиці. Окрім цього, він був «артистом» біля дошки. На заняття науковця приходили навіть викладачі з інших кафедр. Для пар він власноруч виготовляв спеціальні прилади, щоб студенти розуміли, що він хотів їм сказати. Незрозуміла смерть Наприкінці 1984 року конструктор отримав перелом ноги й потрапив до лікарні. Як виявилося, у домашньому гаражі на нього накотився автомобіль і травмував чоловіка. – Останніми словами, які він промовив, коли дзвонив із лікарні дружині, були «Я таке придумав», після чого зв’язок перервався. Через декілька хвилин дружина перетелефонувала до лікарні, де сказали, що в чоловіка зупинилося серце.  Є різні точки зору стосовно цього випадку. Дружина Челомея Нінель говорила, що в цій ситуації не все так чисто. Можливо, лікарі помилилися з ліками, які надто згустили кров, або далися взнаки непрості стосунки з Дмитром Устиновим (тодішнім міністром оборони СРСР – прим. автора). Його син саме мав отримати звання академіка, а Челомей входив до вченої ради, і напередодні Устинов просив його за сина. Володимир Миколайович сказав: «Доки я живий, син Устинова ніколи не буде академіком». Не стало Володимира Челомея 8 грудня 1984 року. Поховали його на Новодівичому кладовищі в Москві (ділянка 7). На Новодівичому кладовищі в Москві

Пам’ять – Насправді в той час, коли був заснований наш музей (1987 рік – прим. автора), ми нічого не знали про Челомея, тому що він працював над закритими питаннями, – каже Ірина Пістоленко. – Допомогла нам колишня співробітниця науковця Ніна Кірдода. Вона сама народилася в Полтавській області, а зараз живе в Москві. Загалом у наших фондах більше 500 експонатів, які присвячені вченому, половина з яких унікальні. У Полтаві 1989 року відкрили меморіальну дошку на будівлі школи №10. Минулого року було відкрито пам’ятник у політехнічному університеті в Києві (КПІ). – Ще 1989 року ми просили міську владу назвати одну з вулиць Полтави іменем Челомея. На це нам відповіли, що вона з’явиться в одному з нових мікрорайонів. Рішення ухвалили, а вулиці так і немає. Тепер нам обіцяють, що у новому районі «Лазурний» вона таки буде. Читайте ще  - Полтаві відбудеться благодійний концерт із «космічною» тематикою