Напівзруйнований палац має таємничу історію та справляє незабутнє враження – це найкращий ансамбль на сході України.
Напівзруйнований, замок все ж вабить до себе туристів. фото Надії КучерЩоб милуватися краєвидами з вікна маєтку, власник спалив сусіднє село
Таємниці маєтку, збудованого на початку XIX століття, починаються, коли мандрівникам залишається приблизно 30 км, аби помилуватися історичною будівлею. Секрет у тому, що неподалік справжньої Шарівки із замком, є ще один населений пункт із однойменною назвою. Тому дуже легко заплутатися. Однак саме цього й хотів колишній власник маєтку, цукровий магнат (мав завод) Леопольд Кеніг (інший варіант прізвища – Кенінг). Багатий німець не бажав, щоб вид із його садиби псували бідні хатинки селян й переселив їх в Уфимську губернію. Але клімат там був дуже суворий,селяни вирішили повернутися в рідні краї. Побачивши на місці своїх будинків згарище (барон велів спалити поселення вщент), селяни збудували нові будинки подалі від замку, приблизно за 40 кілометрів. На тому місці й знаходиться зараз псевдо-Шарівка.
Нині ж маєток, у якому в радянські часи був туберкульозний диспансер, вабить до себе туристів. Вхід до парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Шарівський» безкоштовний.
Із чого збудований маєток, не можуть розгадати й досі
Замок, де раніше влаштовували звані вечері, бали, руйнується, там давно не робили ремонту. Однак, попри це, маєток не втрачає свого шарму. Великі вікна, високі стелі: уява відразу малює пишні прийоми, веселу музику й неодмінно карети з панянками, вбраними в гарні сукні. Біля замку – брама із старовинними дверима. Кажуть, двері по всьому маєтку збереглися ще ті, які були за часів барона Кенінга. Тоді життя в садибі буяло: барон пильно слідкував за новітніми технологіями, замовляв з-за кордону майстрів-голландців. У Шарівці й досі є вулиця Голландська, там живуть нащадки майстрів, які працювали на німця. Тераси, східці, басейни з фонтанами, ставочки, кам’яні мостики, оранжерея, конюшні, фазанарій – сліди праці будівників того часу й досі вражають. До речі, розгадати секрет будівництва маєтку та інших приміщень не можуть і нині. Кажуть, що в цеглу, з якої зводили замок, Кенінг додавав шкаралупу курячих яєць. Саме тому цегла, яку виготовляли на одному із заводів барона, була дуже якісна і міцна (розпізнати її можна за спеціальним знаком, барон ставив спеціальний штамп). Сучасні дослідники схиляються до думки, що один із компонентів виготовлення будівельних матеріалів Кеніг забрав з собою у могилу: виготовити ідентичну цеглу ще нікому не вдалося.
Камінь кохання: закохані, які побувають у замку, будуть разом назавжди
Маєток чудово вписується в навколишній пейзаж. Прекрасний сад колишній власник створив для своєї дружини. Дівчина, яка славилася надзвичайною вродою, хворіла на сухоти (на той час це вважалося смертельною недугою). Кеніг безмежно кохав жінку, виконував усі її забаганки. Місцеві жителі розповідали історію, ніби якось влітку дружина барона захотіла покататися з селянськими дітьми на санчатах. Скупий німець для коханої не пошкодував тони цурку з власного заводу. Наказав насипати на гірку біля замку, аби дружина, що помирала від хвороби, раділа. Кажуть, що дівчина, імені якої ніхто не знав (називали просто Баришнею), не кохала чоловіка. Одного разу цукровий багач відправив дружину на море і там у неї був роман із молодим офіцером. Закоханий Леопольд, слава про жорстокість якого йшла далеко за межі Шарівки, дізнавшись про зраду, нічого не сказав дружині. Лише одного дня перевіз до власного парку 6-тонний камінь, щоб нагадував Баришні про зраду. Кажуть, камінь, що й досі знаходиться у парку, – магічний. Закохані, які побувають біля нього, ніколи не розлучаються, а вогонь їх почуття горить з новою силою.
До теми – як полтавські велосипедисти гостювали у садибах дворян.
Як журналіст ненароком перевірила містичність замку
У тому, що мовчазний замок містичний і загадковий – переконалася й журналіст. Гуляючи на свято Івана Купала територією Шарівського маєтку, вирішили з коханим зупинитися неподалік, поставити намет. Однак із невідомих причин прутики нової палатки зламалися навпіл. На допомогу прийшов сторож, який весь вечір бовтався у ставку біля замку. Нашому здивуванню не було меж, коли дізналися, що його звуть… Іваном! Рятуючи нас від холоду і комарів (а до найближчих будинків іти потрібно було кілька кілометрів) сторож дозволив залишитися у будиночку садівника. Садівник був дуже шанованою бароном Кенінгом людиною. Вирощував квіти для його дружини. У будинку усе залишилося так, як було за часів барона: міцні старовинні східці, високі стелі та вікна майже під стелю, навіть долівка і двері ще пам’ятають кроки садівника, який щоранку поспішав принести до замку свіжі квіти для Баришні. Тож, побувавши у замку, отримаєте відчуття справжньої казки, непідвладної часу.
Довідково: Шарівський замок, що нині належить державі, знаходиться у Богодухівському районі Харківської області (село Шарівка).
Читайте
Всесвітньовідомий мандрівник має полтавську вишиванку (+фото)
