
– Тамаро, як Вас зустрічали у США, у порівнянні з іншими країнами, де Ви бували на змаганнях? Поділіться враженнями.
– Змагання не відрізнялись від інших нічим, все теж саме. А вразила мене сама Америка. Якщо в Україні люди існують, то там дійсно живуть. Тим більше ми були в найбагатшому штаті –Техас.
– Яка дисципліна далася Вам найважче?
– Найтяжче дався жим (жим лежачи, – автор), лише з 3-ї спроби вийшло. Якби не змогла, то була б нульова оцінка.
– Кого вважали своїм найбільшим суперником?
– Суперниця була з Росії, але вона мене не наздогнала в результатах. Якщо минулого разу в нас була різниця 2,5 кілограми два змагання підряд. То нині розрив становив більше 20 кілограм.

– Ви вперше без тренера їхали на змагання? Складно було без Максима Миколайовича?
– Ні, не вперше. Позаминулого року його зі мною не було в Канаді. Тренера дуже не вистачає безперечно під час змагань. Мене виводив інший тренер. Наче все й добре, але я не сприймаю навіть голосу його.
– Кого першого повідомили про третю чемпіонську медаль?
– Нікому не повідомляла. Усі самі спостерігали за результатами онлайн на сайті в Інтернеті.
– А хто ж тоді Вас перший привітав?
– Першим привітав у соцмережі «Вконтакті» спортсмен, від якого я навіть не очікувала такого. Навіть не знаю, як так вийшло. Ми з ним разом їздили минулого року в Польщу на змагання, але дуже з ним не спілкувались.
– А з рідних тоді хто перший?
– Мама привітала першою, потім уже тато, і згодом тренер.
– Ви така красива дівчина, але в той же час займаєтесь силовим спортом. Чи Ваше захоплення ніколи не заважало влаштовувати своє особисте життя?
– Поки що ні, зараз у мене все добре – є хлопець. Тим більш я не така, що тільки спорт і все.
– Ви десь навчаєтесь?
– Так, заочно на правознавця в Національній академії внутрішніх справ, що в Києві.
– На тренування їздите до Полтави, хоча живете в Диканьці. Чи не плануєте перебратись до обласного центру? І як часто маєте тренуватись?
– Хотілося б. Наприклад, улітку я навіть орендувала квартиру в Полтаві, бо тренувалась двічі на день: уранці та ввечері. Тепер я тренуватимусь лише один раз – увечері, тричі на тиждень. У мене зараз буде період відновлення, тож можна і поїздити. Тим більше я сама воджу авто, мені не складно приїжджати.
Яка нагорода чекає на Вас за нову здобуту чемпіонську медаль?
– Розраховую на грошову від Міністерства, але думаю, це ближче до Нового року буде. Поки що ж радітимемо самій медалі.
– До яких вершин тепер прагнете? Які плани на подальше майбутнє?
–Хочеться ще двічі виграти в категорії юніори, щоб бути п’ятикратною чемпіонкою. А потім вже у категорії дорослих.
– Які найближчі змагання на Вас чекають?
– Найближчий – Чемпіонат України. Все заново. Буде відбір. Це десь взимку, мабуть. Потім, мабуть, чемпіонат Європи, світу… як уже скаже керівництво.

Довідка «Кола»: перший титул чемпіонки світу Тамара Стенкова здобула 2010 року в Канаді, другий – у Польщі 2012 року. Третю медаль у категорії юніори полтавка виборювала у США, що тривав з 26 серпня по 1 вересня цього року. Змагалася Тамара з юніорами з усього світу. Тендітна спортсменка виступала в категорії до 47 кілограм (юніори – до 23 років, – авт..). Тамара Стенкова має здобутки й на чемпіонаті Європи серед дорослих: дебют тоді приніс «бронзу». Тренер дівчини – Максим Іваньков.