Переможець першого «Голосу країни» дав ексклюзивне інтерв’ю для читачів «Кола».
Іван Ганзера розповів про життя після проекту, скандал із кліпмейкером та яка зірка свого часу не захотіла з ним співати.
Нагадаємо, нещодавно співак виступив у Полтаві на благодійному концерті
– Іване, чи здійснились Ваші сподівання після перемоги в проекті «Голос країни»?
– Я по життю – реаліст. Саме мої сподівання здійснилися, бо я все розумів і ні на що особливо не розраховував. Ішов на цей проект для того, щоб до мене по його закінченню у зал приходили люди, впізнавали мене. Цього я досягнув. Іноді збираю повні зали, багато подорожую по Україні. До речі, це ще одна моя мрія, яка втілилась у хиття. А щодо того, що не виправдались сподівання багатьох людей, то вже, скажемо так, їхні проблеми.
– В одному з інтерв’ю Ви зазначили про бажання викреслити із життя все те, що сталося з Вами після проекту «Голос країни»? З чим це пов’язано?
– Я тоді поринув у сам епіцентр нашого українського шоу-бізу. Зі мною намагалися працювати провідні професіонали української поп-музики. Але я – складна людина і вони – не прості… До того ж, ми творчі люди. І нам не завжди вдавалося знайти спільну мову. У мене завжди, в тому числі і на проекті, було своє бачення. Так само і в них. Їм просто потрібний був матеріал, із якого б вони ліпили те, що хочеться. А я не та людина. Тому, як мені здається, воно так все і склалося. Приблизно рік ми так протягли, і врешті розійшлись.
– Чи підтримуєте стосунки з Вашим зірковим тренером Діаною Арбеніною?
– Ми підтримуємо дружні стосунки. Збираюся до неї на концерт. Я сам не хочу, щоб вона допомагала. Все, що Діана могла для мене зробити, – зробила ще під час проекту. Їй свого часу теж ніхто не допомагав. Діана писала свої пісні і сама їх популяризувала. Тому вона говорить: «Чому я маю комусь допомагати? Якщо ви творча особистість і сильна, то самостійно знайдете свого глядача. Просто працюйте. І все до вас прийде». Спілкуємося найчастіше через SMS. Намагаюсь їй не телефонувати, адже у неї графік, дай Боже всім. Я по собі знаю: якщо у мене концерти, то краще мене не турбувати.
– Улітку набув розголосу Ваш конфлікт із кліпмейкером Дмитром Мухіним щодо прав на кліп із Вашою піснею «Весна похожа на тебя». Дмитро, який раніше був і Вашим продюсером, погрожував Вас внести до чорного списку артистів, яким закриються усі шляхи до ротацій. Чим все закінчилось. Чи виконав погрози кліпмейкер?
– Дуже цікава та смішна історія. Це фарс, який пан Мухін побудував навколо себе на моєму імені. Я взагалі не зрозумів, що тоді відбулося. Начебто зробив усе правильно, за законами нашого життя, а не за законами нашої країни. А потрібно було навпаки. Ми по-дружньому домовились і зняли кліп. Та потім виникла недобра ситуація, проте всі факти – на моєму боці. Можливо, це допомогло Дмитру Мухіну, бо три ефіри у «Сніданку з 1+1» без мого імені він би не здобув ще довгий період часу.
– На кастингах талант шоу «Х-фактор-4» уже виконували Вашу пісню «Не плач, тату». Чи стежите Ви за подібними проектами і чи маєте своїх фаворитів?
– Я намагаюся стежити, коли знаходжусь вдома. Мені нині ще більш цікаво за всім цим спостерігати, бо тепер знаю всю кухню. Саме того ефіру, коли співали мою пісню, не збирався дивитись. Але мені зателефонували знайомі й повідомили: «Твою пісню зараз виконують на «Х-Факторі». Я увімкнув телевізор, було дуже приємно. Непогане виконання, хлопчина – молодець. Я дивлюсь подібні шоу, адже нині випускники таких проектів створюють шалену конкуренцію вже маститим зіркам українського шоу-бізнесу. І, перш за все, це і мої конкуренти. Адже касові концерти ще ніхто не скасовував, за свого глядача потрібно боротись. Тому варто дивитись і знати в обличчя тих, хто з тобою гастролює.
– До проекту «Голос країни» Ви проходили кастинги на подібних шоу?
– «Голос країни» мав бути останнім телешоу, в якому я збирався брати участь. Свого часу намагався потрапити до «Х-Фактору». Брав участь у проекті «Народна зірка», де увійшов до 30 фіналістів. Але, на жаль, зірковий наставник у пару мене до себе не вибрав. Так уже сталося, хоч все, що від мене залежало, я зробив. Хотіли мене поставити у пару із Оленою Вінницькою, та вона мене не обрала.
– Які поради можете дати талановитим людям, які ще збираються потрапити на подібні проекти?
– Просто потрібно бути реалістом і розуміти: коли ти прийдеш на шоу, і навіть переможеш, то зірки з неба тобі не впадуть. Ідучи на такі шоу, варто вже мати свої пісні. У мене цього не було, про що я дуже шкодую. Адже коли потрібно було швидко випускати пісні – займався підбором репертуару. Я трохи втратив часу. Якщо ви бажаєте не лише брати участь, а закріпитись і чогось досягти, варто готуватися заздалегідь. Потрібно напрацьовувати пісні, щоб потім по-гарячому йти далі.
– На чиїх піснях виріс Іван Ганзера? Чи маєте кумира?
– Узагалі вважаю себе меломаном. У моєму дитинстві був репертуар від Моцарта до групи «Арія». Уперше на сцену я вийшов як акордеоніст, здається, у 6 років, переміг тоді. А вже потім виступав у вокальних конкурсах. То перша моя пісня – «Рідна мати моя». Потім у підлітковому віці – пісні гурту «Руки Вверх». Різне було. Адже ніхто не скасував підліткову любов до простого. Нині ж дуже люблю українську пісню. Зараз у мене багато проектів, пов’язаних з нею. Думаю, до кінця року випущу вже другий свій диск. Він буде присвячений лише українській пісні. Рік тому я пообіцяв на всю країну в «Сніданку з 1+1», що в мене буде фольковий альбом. Проте, ми не спрацювалися із бандуристами. Але, думаю, тепер буде навіть краще. Адже зараз у мене авторська нова українська пісня. На мій погляд, нині вона переживає тяжкі часи. Українських пісень багато, проте вони подібні.
– Чия думка для Вас нині найавторитетніша? До кого, перш за все, прислухаєтесь?
– Намагаюся слухати всіх. Життя показало, що я часто вважав себе правим, а, як виявлялося, могло бути інакше. Тому зараз намагаюся слухати багатьох авторитетних людей, серед яких мої друзі та близькі. Потім думкою більшості приймаю рішення. Але все ж вирішую самостійно.
Читайте також - Тоня Матвієнко, з якою Іван Ганзера змагався за перемогу в "Голосі країни", різала одяг заради співу та носить оберіг від пліток (інтерв’ю)