– Сергію, замахуючись на роман Олександра Дюма «Три мушкетери», Ви розуміли: картині не уникнути порівняння з трисерійним мюзиклом Георгія Юнгвальда-Хилькевича, знятому 35 років тому.
– Так, але не припускав, що це відбуватиметься в таких масштабах. В історії кінематографа маса екранізацій «Трьох мушкетерів», не розумію, чому нашу картину порівнюють тільки з роботою Юнгвальда-Хилькевича. Свого часу він створив стереотип «Трьох мушкетерів», і глядачі не хочуть від нього позбутися і зрозуміти, що фільм, знятий на основі цього роману, може бути й іншим. Найприкріше, що критики нас лають не за слабкі (повірте, такі є в кожному фільмі), а за дуже хороші сцени, якими по праву пишається наша знімальна група. Хоча, подорожуючи з прем’єрою картини по Росії, я бачив, як емоційно реагують глядачі на ці сцени, багато навіть не приховують сліз.
– «Три мушкетери» – Ваш дебют у режисурі?
– Я, чесно, шукав режисера, який зміг би подужати таку роботу, але, на жаль, мені це так і не вдалося. Коли вже зовсім зневірився, наш знаменитий режисер Вадим Абдрашитов, з яким ми разом летіли в літаку до Вірменії, сказав: «Недарма кажуть: хочеш зробити добре, зроби сам. Моя тобі порада – знімай!» І я ризикнув. Але, боюся, це моя перша і остання режисерська робота, вона була настільки важкою, що я, можна сказати, живіт надірвав.
– Але, настільки я знаю, нова задумка у Вас є? Я справді купив на «Мосфільмі» права на екранізацію «Трьох товаришів» Ремарка. Але все залежатиме від того, як глядачі сприймуть «Трьох мушкетерів»: якщо ця картина провалиться, більше режисурою займатися не буду – значить, це не моє.
– Анонсуючи картину, Ви говорили, що вона не стільки про дружбу між головними героями, мушкетерами, а про любов...
– Мені здається, так усе написано у самого Дюма, але я, чого вже тут гріха таїти, все трохи перебільшив. |
– Розкажіть, будь ласка, про виконавців головних ролей. – –– Найбільше глядацька увага, звичайно ж, буде прикута до виконавця головної ролі – Д’Артаньяна. Молодий актор театрального «Гоголь-центру» (колишній драматичний театр імені Гоголя) Риналь Мухаметов, випускник Школи-студії МХАТ, ще знімався дуже мало, але на його рахунку така значуща картина як «Спокута» Олександра Прошкіна-молодшого. У Риналя цікава і для його віку досить драматична доля: коли хлопчикові з села під Казанню виповнилося дванадцять років, пішов із життя його батько. Від горя він замкнувся в собі і два роки ні з ким не розмовляв. Не відомо, що з Риналем взагалі сталося б, якби не мрія стати актором. Оскільки в театральному училищі треба було читати вірші, прозу і байку, а у нього з вимовою були проблеми, хлопець вирішив вступати до естрадно-циркового училища на акробатичне відділення. Про все, що довелося пережити Риналю, сьогодні нагадує заїкання, яким він страждає в житті, яке чарівним чином проходить на сцені та в кадрі. Що стосується інших акторів, то, як мені здається, всі вони на своєму місці. Атоса зіграв Юрій Чурсін, якого глядачі знають за фільмами «Хімік», «Втеча» і «Мосгаз», Араміса – актор Павло Баршак, Портоса – Юрій Макаров. У головних жіночих ролях – Анна Старшенбаум (Констанція) і Марія Миронова (Анна Австрійська). На роль Міледі пробувалися Оксана Акіньшина та Світлана Ходченкова, але мені найбільше сподобалася Катя Вілкова. – Де відбувалися зйомки? Палаци ми знімали в Росії – в кадрі можна побачити кілька міст Ленінградської області, а вулиці середньовічних французьких і англійських міст – у Чехії. При цьому, як кажуть, усе своє – костюми, декорації, реквізит, навіть коней возили з собою.
– Зараз заведено хвалитися мільйонами доларів, витраченими на зйомки. Яким був бюджет «Трьох мушкетерів»?
– Близько 12 мільйонів доларів. Ми намагалися ні на чому не економити, тому що костюмний, історичний фільм, в якому злидні проглядають з усіх щілин, – дуже сумне видовище.
