До останнього часу я не брав участь в жодних благодійний акціях. Але я отримав редакційне завдання написати матеріал про акцію, яку проводила організація "Взаємопоміч". Якщо коротко, то її головною метою було збирання грошей на закупівлю перфузорів — приладів для введення ліків в організм дитини.Написаний матеріал мав всі шанси стати "одним із тисячі", але чимось мене по-справжньому зачепив. Не спавши ніч та обміркувавши всі "за" та "проти" я таки вирішив взяти в ньому участь.
Для перетворення в лот потрібно було надіслати організаторам своє фото, ім'я та номер мобільного. Останній був потрібний для того, щоб "покупець" у підсумку зателефонував, і дві людини могли домовитися про зустріч.
Моя так звана анкета не стала популярною, а я й не прагнув цього. На жаль, найбільшу ставку (400 гривень), яку поставила одна жінка на мене, так і не була оплачена. Подібних випадків вистачало, але більшість людей все ж таки дотримали своє слово.
Я також не сидів склавши руки, і зробив ставку на один лот. У підсумку вона стала найбільшою на дану людину, і ми зустрілися вживу. Але це зовсім інша історія...
Що я для себе зрозумів з цього аукціону? Благодійність - це чудова річ. Бути добрим - не означає бути багатим. Головне - мати добру душу. Всі хороші справи неодмінно колись повернуться чимось хорошим. А допомога діткам - це святе.
