Я аутсайдер…
… і, правду кажучи, радий цьому. Зрештою споконвіків ведеться, іноді кривава, боротьба за владу над світом, сильні знищують слабких, людей ділять на заможних і бідних, панів та рабів, а останнім часом все більше за ласкавою посмішкою ховається хижий оскал, підмінюються вічні поняття, і тепер все можна купити за гроші та впливові зв’язки. Тож, я радий, що є – на цій помийці аутсайдером.
Я маю змогу в повноті бачити світло дня, не обтяжений зазвичай щоденною суєтою (бо майже безробітний і ну його к бісу з такими «роботами»), робити дурниці, тупити, не прирівнюючи себе до розумних і мобільних, облажатись перед дівчатами, маю куце коло спілкування і дещо ізольований від здебільшого дурнуватого «неаутсайдерівського» суспільства (хоча, правду кажучи, з останнім важче примиритись), займаюся улюбленою справою…
Та хай йому грець, я щасливчик.
Отже, я аутсайдер?… Ото понавигадували усіляких ярликів: невдаха, вдаха, інвалід, даун, псих… Ну, й що з того? Кістлявої з косою і посиденьок на унітазі, ніхто не уник поки що. Зрештою, як на мене, все дуже умовне, складно притягнуте за вуха, лише з навороченою обгорткою, а насправді зводиться до споживанні їжі та культу речей. А я от чесно, хочу бачити життя чимось більшим, тому мабуть починаю вже любити свою інакшість…
Чи це примирення? Ні. Яке там? Не хочу з тим миритись. Я, взагалі, бунтар по життю. Хочу, аби світ потонув у любові, дружбі, рівності, взаєморозумінні, бажанні і ріках алкоголю. Отак, судячи з останнього, ще не хочу грішити пафосністю.
Вибачайте за каламбур! Братаймося!
Читайте також блоги редакції.
