Фото з www.likar.info
Волонтерами спочатку називали тільки тих людей, які виключно зі свого бажання вступали на військову службу. Дехто вважає роком виникнення волонтерського руху 1859 рік, коли французький письменник-журналіст Анрі Дюнан, вражений кривавими картинами війни, запропонував ідею створення Червоного Хреста – організації, яка працювала б на добровільних засадах і надавала першу медичну допомогу пораненим бійцям. Принципами, сформульованими Дюнаном, керуються волонтерські організації у всьому світі і донині.
В Україні волонтерство також має свої корені. Як пише дослідниця історії Галичини Адріана Огорчак, «українці завжди опікувалися старими та немічними, вдовами, сиротами. Сильний допомагав слабшому. Великі справи робили разом. Чуйність, ніжність у взаєминах між людьми викликали захоплення у мандрівників, які приходили до нас із далеких країн». Усім відомі імена Костянтина Островського, Петра Сагайдачного, Івана Мазепи, Михайла Грушевського, які не тільки були відомими політичними діячами, але й меценатами і благодійниками.
Нині спостерігається стрімке зростання попиту на волонтерську працю. З’явилося багато організацій в Україні, які займаються залученням та навчанням волонтерів або тих, що спеціалізуються лише на розвитку волонтерства. Чимало зусиль для популяризації волонтерства докладають не тільки різноманітні громадські організації, а й державні структури. Діяльність Соціальних служб для молоді, де поряд з професійними соціальними працівниками працюють добровільні помічники – один з прикладів цього. Волонтерські служби при центрах соціальних служб для молоді поступово стали одним із напрямів державної молодіжної політики.
Волонтерський рух – це популярна течія благодійності, поширена серед населення, зокрема молоді.
Серед юних громадян немало небайдужих; тих, хто цікавляться проблематикою сучасного суспільства. Студентство складає чималу частку від загальної кількості волонтерства.
Полтавський інститут економіки і права – це навчальний заклад, що готує не лише освічених та професійно сформованих спеціалістів, а й активних особистостей, що турбуються про оточуючих, свідомих щодо власних дій і планів.
Ми, студенти соціально-гуманітарного факультету за час нашого навчання були волонтерами в декількох організаціях. Згадаємо їх деякі особливості та наші враження стосовно побаченого.
Отже, Горбанівський геріатричний пансіонат ветеранів війни та праці. Там проживають люди похилого віку, ветерани війни, ветерани праці та особи з функціональними обмеженнями здоров`я.
Назустріч нам вийшла чудова жінка, яка виконує в організації важливу роль: моральну підтримку, вирішує різні психологічні та соціальні проблеми підопічних – психолог Оксана Михайлівна. Вона розповіла нам про останні події з життя пансіонату та провела екскурсію по закладу. Будівля має 5 поверхів, підсобне господарство, перукарню, медичні кабінети, кабінет психолога тощо. У пансіонаті проживають жінки, чоловіки та сімейні пари.
Основною метою нашого візиту було вручення Веб-камери для людей, які проживають у пансіонаті. Директор закладу Чабан Микола Никифорович сердечно дякував за подарунок, обіцяючи найближчим часом здійснити необхідні налаштування для комфортного спілкування своїх підопічних.
Наступною ми розглянемо неприбуткову громадську організацію Монтессорі-Центр «Соняшник». Це заклад, що знаходиться на вулиці Паризької Комуни й організовує допомогу діткам із функціональними обмеженнями здоров`я, а конкретно: з раннім дитячим аутизмом (РДА), гіперактивністю (СГДУ), затримкою психічного та мовного розвитку (ЗПР), розумовою відсталістю (РВ). Тут здійснюється робота «Альтернативної школи» Ельвіри Попової за трьома напрямками: поведінкова корекція, соціалізація та інтелектуальний розвиток.
Методи, що використовуються:
1. Метод Марії Монтессорі;
2. Прикладний аналіз поведінки;
3. Структуроване навчання;
4. Метод альтернативної комунікації;
5. Музично-ігрова терапія;
6. Сенсорна інтеграція:
7. Арт-терапія;
8. Каністерапія та спорт з собакою.
Перший раз, потрапивши в будівлю, враження, чесно кажучи, було не найкраще: занедбано, світло горить не скрізь, кімнатки невеличкі. Але, коли ми побачили палаючий погляд керівника та тренерів, оченята маленьких клієнтів, тоді ще досить малочислених, стало зрозуміло – це ненадовго. І справді, не втрачаючи часу, команда працівників «Соняшника» взялася обладнувати приміщення задля ефективної роботи та комфорту її учасників. Сучасні ігрові кімнати, прилади, книжки, іграшки, все зайняло своє чільне місце. Студенти нашого інституту неодноразово приймалися адміністрацією організації в якості добровільних помічників, брали участь у різноманітних заходах. Особисто мені запам`яталися майстер-класи з виготовлення пальчикових зайчиків та інших іграшок. Це були не просто забавні звірята, а необхідні для роботи з дітками з ДЦП, знаряддя. Було дуже приємно усвідомлювати, що твоя праця допоможе в реабілітації якоїсь маленької людини.
І, нарешті, хотілося б розповісти про акцію «Повернися додому» - виїздний пункт допомоги бездомним. Даний захід почав працювати на площі Слави (напроти центрального входу в Південний вокзал). Усі, хто потребує допомоги, можуть отримати теплі речі, гарячу їжу та слова підтримки, а також консультації щодо можливості відновлення документів, реєстрації, отримання державних послуг та медичної допомоги.
Організаторами виступає сектор надання соціальних послуг бездомним та звільненим з місць позбавлення волі територіального центру надання соціальних послуг Ленінської у м. Полтава ради, благодійна організація «Повернись додому» та церква християн Адвентистів сьомого дня.
На місці дана робота виглядала наступним чином: у парку збирається делегація, що привозить з собою продукти, чай, речі та власні відкриті серця. Відбувається роздача нужденним, спілкування. Паралельно завідуючий сектором надання соціальних послуг бездомним та звільненим з місць позбавлення волі Олександр Алієв здійснює професійні консультації, опитування безхатченків. Контингент, що збирається досить різноманітний. Це і жінки та чоловіки похилого віку, що не мають рідних та житла; особи, які потрапили у «халепу»; колишні працівники «сумнівних» підприємств, хворі, інваліди та інші.
Із власних спостережень згадується історія жінки, що була змушена покинути свій дім через сімейні незгоди. Або розповідь дівчини, яку експлуатували роботодавці-цигани. Через відсутність роботи вдома та сором вона так і не змогла повернутися додому. Скільки людей, стільки й історій. Та всіх їх об`єднає прагнення змінити кут літочислення власного життя, стати по-справжньому щасливими і вільними.
Отже, підсумовуючи вище сказане, можна з гордістю назватися Волонтерами з великої літери. Допомога необхідна багатьом прошаркам населення, конфліктним бездомним, маленьким дітям та їх родинам, одиноким людям похилого віку і не лише. Допомогти можна завжди. Варто лише зважитися зробити крок на зустріч і не боятися. Не будьмо ж байдужими!
Кикоть Валентина, студентка ІІІ-курсу спеціальності «Соціальна робота».
До теми: Волонтер – це модно, або Чому полтавці працюють безкоштовно
