Бійці батальйону ОУН. Фото зі сторінки у соцмережі Богдана Червака
11 березня у Полтаві відбулася прес-конференція керівного складу добровольчого батальйону ОУН, що бере участь у антитерористичній операції на Сході. У заході взяли участь заступник командира батальйону, письменник Борис Гуменюк, начальник полігону Олег Синякевич та начальник штабу батальйону Василь Кіндрацький.
Батальйон ОУН – один з наймолодших серед добровольчих з’єднань сил АТО. Виник як взвод у складі «Азову» влітку 2014-го. Остаточно сформувався у липні місяці цього ж року. Засновниками батальйону є його нинішній командир Микола Коханівський та Борис Гуменюк. Перший серйозний бій відбувся у кінці липня на Савур-Могилі, де ОУНівці здобули значну кількість трофейної зброї, відтак отримали можливість озброювати нових добровольців. Із 12 серпня і до сьогодні батальйон ОУН дислокується у Пісках, де, за словами бійців, веде щоденні бої.
Вірші Шевченка із артилерійським вогнем у відповідь на провокації
– Перемир’я там не тривало жодного дня – ані влітку, ані восени, ані взимку. Навіть вчора наші позиції обстрілював ворог. 9 березня мені телефонують наші хлопці й кажуть: «Ми тут влаштували перформенс: сепаратисти обстрілюють нас із мінометів, а ми читаємо вірші Шевченка і даємо залпи у відповідь», – розповів Борис Гуменюк.
Доброволець також підкреслив, що у його батальйоні панує залізна дисципліна, постійно проводиться серйозний ідеологічний вишкіл.
– Серед наших бійців немає «розхлябаності». Мабуть, саме завдяки цьому за увесь цей час ми втратили убитим лише одного побратима. Поранених – близько півсотні. У цьому наша перевага перед іншими добровольчими батальйонами, – додав він.
Бійці звернули увагу, що завжди, коли залишають зону бойових дій, отримують «легенький стрес», бачачи мирне життя без пострілів та вибухів.
– Із Пісків ми потрапляємо в іншу державу, де мир, де люди не звертають уваги на те, що в нас йде війна. Суспільство має врешті зрозуміти, що до нас в країну прийшла повноцінна і справжня війна. Ця війна не скінчиться, доки одна зі сторін не буде переможена. На жаль, вона може прийти будь-якої миті куди завгодно. Сюди (в Полтаву) – так само, – зазначив Олег Синякевич.
«Мовних та національних питань у батальйоні ОУН не існує»
Добровольці розповіли, що у батальйоні ОУН є бійці з різних куточків України, у тому числі з Полтавщини.
– Як галичанин, можу вам сказати, що у нашому військовому з’єднанні воюють лише три чоловіки із Львівської області,– говорить Василь Кіндрацький. – Переважна більшість добровольців – уродженці Центральної України: Черкащини, Київщини, Полтавщини. Є також бійці зі Сходу України – з Донецька і Луганська – та з Криму. Крім того, серед нас є громадяни Білорусі та Грузії.Мовних та національних питань у нас не існує. Головне наше питання – як відстояти Україну, здобути справжню Українську державу і захистити її від зовнішнього ворога.
Бійці говорять, що у зоні АТО їхній батальйон активно взаємодіє та узгоджує свої плани із представниками Збройних сил та інших добровольчих загонів, таких як ДУК «Правий сектор», «Дніпро» та «Карпатська Січ».
– Одного разу підійшли до мене хлопці із «Карпатської Січі» і кажуть: «Давай ми вистріляємо боєкомплект із підбитої БМП, що стоїть на трасі. Але для цього потрібно, щоб ваші вогневі точки нас підтримали». Ми їх підтримали вогнем. Хлопці зайшли у БМП, кілька залпів – і укріплені позиції ворога злетіли догори, – розповів Василь Кіндрацький. – Наші рації завжди на одній хвилі із іншими добровольчими батальйонами та армійцями і ми разом даємо відсіч ворогові.
ОУНівці переконані, що будь-які перемовини із ворогом, у тому числі на державному рівні – це помилка. На їхню думку, якби не переговорні процеси та так зване перемир’я, яке ворог використовує на свою користь, то сили АТО ще восени звільнили б Донбас.
– Ми не погоджуємося з тим, що Україна мала ініціювати режим припинення вогню. Миру не буде, бо це мир за наш рахунок. Про який мир може говорити керівництво держави у той час, коли наша земля окупована? Ворог вже має Крим, він завоював Луганськ і Донецьк… Звісно, з таким станом речей вони зацікавлені законсервувати конфлікт, як зробили це у Придністров’ї чи Абхазії, – зазначив Борис Гуменюк.
Добровольців у полон не беруть
Добровольці також розповіли, що регулярно ставали свідками геройства бійців батальйону ОУН та повної їхньої готовності загинути за батьківщину.
– П’ятеро хлопців, студентів університету Шевченка. Ви б бачили, як вони воюють, який в них високий бойовий дух… Вони просили в мене по гранаті – самі знаєте, для чого. Ви повинні знати, що добровольців, особливо ОУНівців, ворог в полон не бере. Уявляєте, наскільки вони були морально готові до того? – розповів Кіндрацький. – Потім один із них поїхав додому поранений, інший – з контузією. На щастя, усі п’ятеро живі.
– А одного разу до нас прийшов боєць із «Дніпра-1» і говорить: є радіоперехоплення. Ворожа бронетехніка, 50 одиниць, хочуть відсікти Піски і взяти нас у «котел». На ранок ми очікували штурм. Артилерії у нас не було, лише гранатомети. Наші добровольці мали можливість покинути це все і спокійно поїхати додому, ніхто нічого їм не сказав би. За 15 хвилин молоді хлопці, серед яких і 18-19-річні, кажуть: «Ми пішли готуватися». Повідкривали «цинки», розклали гранати. Ці люди готувалися до вірної смерті. Потім ми дізналися, що танкова колона дійсно йшла, але її розбили по дорозі, – поділилися спогадами із зони бойових дій бійці ОУН.
Добровольці також висловили подяку усім небайдужим українцям, які допомагають бійцям із забезпеченням. Це і представники діаспори з Австралії, Канади, США, і заробітчани з Італії, Португалії, Польщі. Вони підкреслили, що суттєву допомогу батальйону ОУН надає і полтавська громада та волонтери.
Читайте також: Учасник АТО з Полтави: Ми відчули на собі, що ввійшли російські війська
