9 березня Кременчук попрощався з 38-річним молодшим сержантом Володимиром Шаповалом, який загинув під Щастям Луганської області. Про це пише видання «ТелеграфЪ».
У Кременчуці попрощалися із Володимиром Шаповалом. Фото – www.telegraf.in.ua
Володимир Шаповал народився 10 липня 1977 року в с. Піщане Кременчуцького району. Після 10 класів закінчив Кременчуцький автомобільний технікум. Трудову діяльність розпочав на КрАЗі фрезерувальником модельного цеху. У 1998 році після закінчення служби у Збройних силах України повернувся до рідного колективу. Із жовтня 2006 року працював фрезерувальником 5 розряду заводу «Техвагонмаш».
Відповідальний, дисциплінований, на нього завжди можна було покластися. Колеги розповідають, що Володимир був справжнім патріотом і націоналістом.
– Приходячи на роботу, на прохідній, він завжди вітався: «Слава Україні!», – додає його колега Дмитро.
Володимир любив займатися спортом, особливо східним єдиноборством – тхеквондо. Саме тому у нього був позивний Теквон.
Читайте також: «Він переправив прізвище – і віддав свою медаль іншому солдату»: у Полтаві попрощалися із загиблим бійцем
Чоловік був люблячим батьком. Мав двох доньок 16-річну Каріну і 9-річну Софійку.
– Хорошим татком він був. Завжди бачили, як він після роботи біг, щоб відвести на танці доньок. У нього «золоті» руки та серце, – додав колега Роман. – Вовка – і спеціаліст від бога, і хлопець з «золотою» душею. Переповнює біль втрати за нього і діток. Такого ще треба пошукати.
Володимир не зміг бути осторонь від подій в Україні. У серпні 2014 року із третьою хвилею мобілізації потрапив у 2-гу батальйонно-тактичну групу 92-ї окремої механізованої бригади. Після року служби залишився ще на 6 місяців і був призначений командиром 2-го взводу 2-ї ротно-тактичної групи 2-ї батальонно-тактичної групи 92-ї ОМБр у званні молодшого сержанта.
Фото – www.telegraf.in.ua
За словами бойових побратимів, які приїхали з усієї України, Володимир був дисциплінованим, добре підготовленим, завжди тягнувся до знань, а також ніколи не відмовляв у допомозі. Він завжди був лідером, тому його назначили командиром взводу.
– Володя був працьовитим, із «золотими» руками. Всі бліндажі побудовані за його участі. Він завжди був веселим, багато жартував, – зазначив Владислав, побратим. – Коли був обстріл було чути не як лягають міни, а його голос: «Хлопці, тримаймось». Це завжди підбадьорювало.
Товариші Володимира розповідають, що були з ним в одному взводі та на одній позиції на опорному пункті «Ворскла». Один із них пригадує, що Володимир написав на прапорі, який він береже у себе вдома, «Кращого друга годі шукати».
– Ще минулого року він вітав кременчужанок із 8 березня. І 8-го через рік повернувся додому загиблим..., – додав Олексій.
6 березня близько 5 ранку Володимир загинув під Щастям Луганської області під час виконання службового обов’язку. Побратими говорять про загибель Володимира дуже мало, бо зараз триває експертиза і слідство.
– Вони втрьох патрулювали територію і затримали автомобіль. Володимир залишив наряд біля автомобіля, а сам поїхав. Чому саме він зупинився по дорозі – встановлюють експерти. За останніми даними, йому підкинули в машину гранату. Скажемо так, коли він залишив патруль, він врятував життя хлопцям, які залишилися охороняти машину. Він достойна людина. Герої не вмирають. Він залишиться у нашій пам’яті назавжди, – розповів командир 2-ї роти 92-ї ОМБр Володимир Світличний.
Вранці з Володимиром попрощалися у рідному Піщаному. Згодом Героя з Кременчуцького палацу культури провели оплесками рідні, бойові побратими та представники влади. Після прощання у Свято-Миколаївській церкві, де відбулася панахида, загиблого супроводили автоколоною до Свіштовського кладовища, де поховали у секторі героїв АТО.
Володимир Шаповал вже третій кременчужанин боєць з 92-ї ОМБр, який загинув під містом Щастя. 16 травня 2015 року на опорному пункті «Фасад» від кульового поранення при прориві диверсійно-розвідувальної групи спецназу Російської Федерації загинув Вадим Пугачов. А 21 листопада 2014 року після важкого поранення на опорному пункті «Фасад загинув Сергій Кривченко.
