Квіти та державні стяги з чорними стрічками – несуть полтавці до Свято-Успенського собору, аби попрощатись з ще одним героєм, який віддав життя, боронячи Батьківщину.
Навпроти входу до святилища стають в стрій бійці батальйону «Азов», учасником якого був Дмитро Коряк.
– Дмитро ніколи не був байдужим. Він – учасник Майдану у Києві, Полтаві. Очолював самооборону в Полтаві, – після відспівування промовляє Владика Федір. – Уболівав за свій народ, а коли прийшов час стати обороняти рідну землю, то, не роздумуючи, ще в серпні став добровольцем батальйону «Азов». І до останніх днів ніс службу свою, служачи своєму народу. Він розумів, що війна – явище, де гинуть люди, але все одно зробив свій вибір, показавши цим багатьом приклад. Людина яка рятує життя іншої, жертвуючи своїм – герой. Так буває, коли людина тоне, її рятує інша, віддаючи своє життя. Вчинок Дмитра схожий з цим, але він, гинучи, врятував сотні людей. На прикладі Дмитра маємо виховувати нащадків. Його душа безсмертна.
Попрощатись з Дмитром приїхали побратими бійця. Зокрема свободівець Юліан Матвійчук. Смерть побратима він порівнює з поразкою:
– Дмитро був життєрадісним, але будь-яку недобру подію, пов’язану з Україною, сприймав болісно. Після обстрілу Маріуполя подзвонив мені й каже: Юлік, обстрілюють Маріуполь, що будемо робити? Я йому відповів: чекати наказу… Напередодні зачистили 6 населених пунктів, він був у другій штурмовій сотні. Пройшов Широкіно, а вночі під Саханкою за 3 метра від нього підірвалась міна. Результати цього, які я почув тоді, – 4 «трьохсотих» і 1 «двохсотий». Коли, я дізнався, що «двохсотий» – Дмитро, – для мене це було, як поразка.
Після відспівування, присутні попрощались з бійцем і вийшли на вулицю лаштувати живий коридор. Коли винесли бійця, стали на коліна і вигукнули кілька разів «Героям Слава!!!!».
Пронісши загиблого центром Полтави, колона повернула до облдержадміністрації і там продовжили прощання з героєм Дмитром Коряком.
До слова, цого тижня Полтавщина прощалась ще з 2 бійцями АТО
