Цей полтавець – боєць, що «прикривав Донецький Аеропорт! Людина, яка прикривала дорогу життя!», – так про нього пишуть волонтери на сторінці Полтавського батальйону небайдужих. До речі, саме він подарував їм прапор, з яким воював і бував в найгарячіших точках!
Ось що про нашого земляка розповідають в Міноборони:
До армії він прийшов по мобілізації ще другого квітня минулого року. Разом зі своїм екіпажем Андрій був на найважчих рубежах, таких як Донецький аеропорт, селище Піски, Авдіївка.
— Запевняю, що не зважаючи на жодні складнощі не потрібно вірити російській пропаганді! Ми нікуди не тікаємо! Ніхто зброю не складає і складати не збирається. Я не ховаю ні свого обличчя ні свого прізвища. Чого мені боятись? Я на своїй землі і кажу правду, — розповідає Андрій Хижняк. — Мене відверто смішать заяви Захарченка та інших лідерів терористичних угрупувань про те, що нібито з боку України воюють лише ті, кому в цивільному житті не знайшлось місця. Це брехня вищого ґатунку! Тут, на передовій, я зустрів лише чудових, високоосвічених людей, які за покликом свого сумління прийшли і захищають Батьківщину. В кожного дома залишилась родина і робота.
Строкову службу Андрій проходив в одній з частин на території нинішньої РФ. Він керував набагато менш потужною гарматою. Однак, за словами нашого героя, бажання перемогти і висока фахова підготовка офіцерів-артилеристів в його теперішній частині дозволили йому та його екіпажу швидко опанувати складну і потужну гармату. І люди різних спеціальностей — шахтарі, інженери, водії — дуже скоро стали майстерними гармашами. За день війни екіпаж Андрія піднімав руками і вистрілював у бік ворога до півтонни снарядів. Та зараз перемир’я, і артилеристи сподіваються, що у тих сил, які підтримують сепаратистів зброєю, боєприпасами, інструкторами все ж таки є здоровий глузд, щоб дотримуватись угод. В іншому випадку Андрій та його екіпаж гарантують ворогу значне збільшення прицільного вибухового тоннажу.