У них не майорять синьо-жовті прапори, натомість височіють на будівлях «триколори».
Від них навряд чи почуєш українську, а дехто, чуючи цю мову, вдає, що не розуміє її.
Вони вішають на себе, сумки та автомобілі «георгіївські» стрічки, які в нас називають «колорадськими».
Вони клеють на авто портрети Йосипа Сталіна, висловлюючи йому подяку за Перемогу у Великій Вітчизняній війні.
Фото з сайту voenpro.ru
Вони в публічних місцях вигукують «Путин – молодец!» тоді, як у нас пишуть на авто та фасадах будівель «ПТН ПНХ» чи «Путін – х…».
Вони носять футболки з образом президента Російської Федерації, з написами «Я люблю Россию»… Таке шмаття продають в усіх точках, де торгують сувенірами. Фото Путіна ліплять всюди, де тільки можна – на картинах, чашках, брелоках... Культ особи, хіба по-іншому це якось ще можна назвати?!
Вони вважають, що в Україні владу захопили фашисти, що ми воюємо самі з собою, що прийдемо з війною і до них.
Вони вважають, що навесні 2014 року «восторжествовала историческая справедливость» і вони «вернулись в родную гавань».
Будинок в Севастополі. Фото sevastopol.su
Дорогі читачі, я веду мову про анексовану територію України – Крим, а точніше про Севастополь і його околиці. Саме в цій місцевості я, журналіст «Кола», проживала з травня до липня і маю, що розповісти. Саме тому ви останнім часом не бачили моїх публікацій на сторінках нашого видання.
Анексований півострів України - моя друга подорож за останні півроку. Факти, описані вище, шокували мене в перші дні мого перебування на півострові, тому з них і почала свій блог. Але ще більший шок я пізнала згодом, про це читайте незабаром на сайті та шпальтах газети «Коло».
Свій блог готую, перебуваючи вже на Полтавщині, з Криму не писала нічого за для власної безпеки, так ми домовились із колективом редакції. Коли обговорювали мою поїздку, вирішили, що не братиму з собою речі, які можуть свідчить про мою професію. Тож журналістське посвідчення й диктофон залишила вдома.
У своєму блозі з часом опишу, що побачила і з чим зіткнулась на півострові. Ітиметься не про весь Крим загалом, а за місцевість, в якій жила: про життя тутешніх і їхні розповіді про нову владу, ставлення до українців, товари та ціни, хто відпочиває в Криму, про переселенців з Донбасу, зомбування, пропаганду, залякування, кордони і пошуки «Чи Крим – це Україна?».
