Роки ідуть, а ситуація зі стартом вступної кампанії не змінюється – більшість абітурієнтів поспішають зробити це в перші дні роботи приймальних комісій. Так, лише 11 липня, за даними МОН, абітурієнти подали майже сто тисяч заяв. Через це «висіли» комп’ютери в приймальних комісіях, та й в цілому загальмувалась робота сайту для подачі заяв он-лайн. Такі обставини викликали неприємні емоції як у самих вступників, так і в членів комісій, – про що свідчать їхні дописи в соцмережах.
Фото – pnpu.edu.ua
Пригадався мені й мій вступний рік, якщо точніше, то липень 2007 року. Подавати документи до полтавського педуніверситету я поспішила також у перший чи другий день старту кампанії, оскільки паралельно ще вступала до столичного вишу. Навіть точну дату пам’ятаю, бо то був мій день народження. Я, наївна випускниця з райцентру, приїхала до Полтави швиденько здати документи та провести своє свято у порівнянні великому місті. Встала раненько, уклала волосся, одягла красивий костюм та босоніжки на високих підборах.
Фото – vidpoviday.com
Покрасувалась перед дзеркалом, взяла пакет документів і вирушила. Щоправда, довелось заїхати до нотаріуса завірити папери, проте це часу зайняло небагацько. І от я на порозі вишу, де мене зустрічають черги ще з вулиці. На своїх підборах я простояла в натовпі під дверима до кабінету майже ввесь день, до 17 години. Мої ноги набрякли, боліли страшенно. Замучена, і з болем, я сиділа вже за столом свого факультету. Мені вже ось-ось мали приділити увагу … і тут невідома мені особа заводить одну русяву дівчинку й просить прийняти відразу. Її й прийняли відразу, проте і в мене паралельно почали брати документи. Хоча відчуття неприємності від того в мене не зникло. Я її дуже добре запам’ятала.
Цікаво, що з тією русявкою я згодом складала іспити, і потрапила в одну групу. Окрім того, ми стали подругами й досі підтримуємо зв’язки.
Відразу після завершення страждальної місії у виші, я не змогла поїхала гуляти містом, а пошкандибала до оселі рідних, у яких зупинилась. Там «віддерла» босоніжки з ніг, відлежалась трохи, доки «відійшли» ноги, одягла капці замість тих «кайданок на підборах» й таки подалась знайомитись із Полтавою.
Той день приніс мені два уроки. По-перше, не варто здавати документи в перші дні старту вступної кампанії, оскільки результат від того все одно не залежить. По-друге, не варта та краса таких жертв . Інколи вона може зворотно вплинути на вас (як у моєму випадку з ногами у водянках). Тож, ідучи у справах, не знаючи на який час, одягніться ліпше так, щоб було зручно.
