Кожному рот дере ложка суха,
Хто ж є на світі, щоб був без гріха.
(Григорій Сковорода, XVIII ст.)
Чим краще, тим гірше?
По роду моєї діяльності мені надходить багато листів і звернень. Під Новий рік одержав ще один. Викладене питання дивує своєю алогічністю і ще раз переконує: постсовєцька Україна ще довго лишатиметься територією парадоксів. Здається, що деякі керівники всеукраїнського та обласного масштабу глибоко засмучуються, коли щось десь у нас працює гарно. І руки аж чухаються їм все те спаплюжити і пригальмувати. Може тому, що у мутній водичці легше зловити собі більшу чи меншу рибу? І сумно тоді за Україну: зовні вона лине до Європи та світового співтовариства, а в глибині своїй – наче проковтнула чавунну гирю із написом «СОВОК». І змушена топтатися на місці, не в змозі зрушити отой внутрішній тягар совкової та великоросійськоімперської традиції кумівства та хабарництва…
Отже, лист… Через нього до мене звернулися працівники Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» з проханням захистити свого керівника Володимира Іщенка від тиску, який змушує його звільнитися із займаної посади. Колектив, до речі, немаленький, 816 чоловік, які зуміли прославити своє підприємство добрими справами. Посудіть самі: тільки за 11 місяців 2015 року ДП «Полтавський облавтодор» на замовлення Служби автомобільних доріг у Полтавській області виконало робіт на суму понад 96 мільйонів грн., показавши 163,2% порівняно з відповідним періодом 2014 року. Обсяги поточного ремонту доріг загального користування збільшилися у 5,5 разів, експлуатаційного утримання – у півтора рази. Об'єм капітального ж ремонту доріг комунальної власності збільшився у 7,6 разів порівнюючи з тим же 2014 роком.
Такі хороші результати в роботі підприємства колектив пов’язує не в останню чергу з його директором – Володимиром Іщенком, який зумів конструктивно організувати роботу, забезпечив працівників необхідними матеріально-технічними ресурсами та налагодив координацію дій з колишнім (!) керівником Служби автомобільних доріг у Полтавській області Дмитром Кобченком, а також з районними державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.
Перший пішов!
Здавалось би – живи і радій: дороги будуються і ремонтуються, працівники вчасно одержують пристойну зарплату, у наш скрутний час вимальовуються хороші перспективи і на прийдешній 2016-й. Але… От вже ж це постійне «але», котре стає палицею у колесі на шляху до реалізації чогось хорошого та добротного. Спершу нове керівництво Полтавської облдержадміністрації натиснуло на Службу автомобільних доріг, директор якої, згаданий вже Дмитро Кобченко, був змушений написати заяву про звільнення. Новопризначений керівник Служби Володимир Трояновський, маючи підтримку обласних керівників, що Ви думаєте, робить? Намагається налагодити контакти, спланувати майбутній рік та спільними зусиллями вивести Полтавщину у лідери українського дорогобудування? Нічого подібного – він… використовує всі свої повноваження щоб усунути від посади Володимира Іщенка, погрожує залишити підприємство без замовлень. Звісно що це негативно сприймається трудовим колективом, працівники якого, щоб прогодувати свої родини, намагаються зберегти свої робочі місця, свого нинішнього директора та і підприємство в цілому. Тому і звернулися до мене, як до народного депутата, з проханням про захист.
Дві одвічні біди: дураки та дороги?
З точки зору здорового глузду та світової практики ситуація геть незрозуміла: у цивілізованих суспільствах те, що налагоджено працює, показує результат та приносить прибутки намагаються леліяти та створювати умови, щоб структура принесла ще більший і кращий плід. У нашому ж випадку – все навпаки. І питання не в тому, що до процесів дорогобудування та ремонту долучилися дурні та невігласи. Навпаки, ці люди знають що роблять – очевидно, обласному керівництву невигідно працювати з тим, хто незгоден купувати у «потрібних» їм фірм матеріали за завищеними цінами, не носить «відкати», турбується більше про справу і своє підприємство аніж про особистий добробут обласних чиновників. І це все показує, що Революція Гідності ще далеко не завершена: можна гратися у зміну облич, перейменовувати посади і вводити нові, але якщо не змінити саму систему – бажаних результатів годі очікувати.
У світі має бути як мінімум рівновага добра і лиха, тому я теж використав свої повноваження: на захист трудового колективу ДП «Полтавський облавтодор» та його керівника мною, як народним депутатом України, написано звернення Прем’єр-міністру та Голові Національного антикорупційного бюро з проханням перевірити факти та припинити переслідування Володимира Іщенка з боку керівництва Полтавської облдержадміністрації з метою його усунення із займаної посади. Творив документ, а у голову весь час приходив вислів генія України XVIII століття, портрет якого ми можемо бачити на улюблених можновладними хабарниками 500-гривневих банкнотах: «Не вчіть яблуню родити яблука, краще відженіть від неї свиней!». Шкода, скільки років минуло, а в Україні так нічого у цьому плані й не змінилося…
Але ми змінимо. Слава Україні!
