Свого часу один чоловік казав, що руїна починається у головах. Наслідки совєтської руйнації духу та критичного мислення нам доводиться долати ще й сьогодні. Тому, окрім війни із зовнішнім ворогом, ВО «Свобода» допомагає українцям позбавитися ганебних пережитків минулого, що глибоко вкорінилися у декого в головах. Саме через це нещодавно мною було підготовано листа, який уже зареєстрований у Адміністрації Президента. Тепер чекаємо адекватної реакції на наше звернення.
Шановний Петре Олексійовичу!
Звертаюся до Вас із цим відкритим листом, аби Ви нарешті припинили народжене іще за радянських часів ідолопоклонство, яке відбувається у кожному чиновницькому кабінеті із приходом до влади нового очільника держави. Мова йде про лакейську традицію вивішувати у кожному кабінеті портрет президента – незалежно від того, чи встиг він щось зробити для України, ви вирізняється особистими якостями державця, чи залишив якийсь слід у історії своєї країни.
Я певен, більшість українців іще пам’ятають, як за часів правління Януковича його портрети добровільно-примусово вішали не лише у кабінетах чиновників, а й навіть у школах та лікарнях. Трагікомічною була ситуація, коли на держлісгоспи змушували закуповувати по кілька десятків портретів Януковича і їх розвішували у кожному кабінеті державного підприємства.
На жаль, навіть після Революції Гідності у душах чиновників знаходиться місце підлабузництву лакейству. І ті, хто іще рік тому вішав на стіну Януковича, сьогодні на звільнене місце чіпляють портрет Порошенка. Можливо, п’ятому українському президенту, який прийшов на цю посаду завдяки здобуткам Майдану, потрібно нарешті зупинити недолугу холуйську традицію? Тим більше, ніякими нормативними документами вивішування портретів у кабінетах не регламентується. Нагадаю, що у статті 20 Конституції України прописано, що «державними символами України є Державний прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України». Як бачите, портрету президента немає у цьому переліку.
Ця традиція вірного лакейства народжена не Вами, але Ви маєте можливість нарешті зупинити цю ганебну практику. Так, іще у Російській імперії була традиція вішати у кабінетах чиновників портрети царя. Адже чиновник був представником влади, а цар, як відомо, у Росії був самодержцем, уся повнота влади належала йому. Проте Україна – не імперія. Українці обрали собі президента як слугу, який виконуватиме волю народу, а не як батюшку-царя, на образ якого потрібно ледве молитися.
До речі, у радянські часи саме портрети тодішніх лідерів «країни Рад» змінили собою ікони. Якщо до цього люди на покуті тримали зображення Христа чи Божої Матері, то з приходом атеїстичного комунізму на зміну старим прийшли нові «символи віри». Спочатку стіни кабінетів та приватних будинків «будівничих комунізму» прикрашали портрети Маркса – Енгельса – Леніна, потім – Леніна-Сталіна-Дзержинського, потім – Хрущева-Брежнева-Горбачова. Що спільного між тими часами і нинішніми? Ні тоді, ні зараз офіційного розпорядження вішати портрети не було. Але всі вішали. Тільки тоді хтось фанатично вірив у партію, хтось просто робив кар’єру, а хтось – боявся за власне життя. Адже відсутність портрету Сталіна у робочому кабінеті у 30-40 роках минулого століття могла призвести до серйозних неприємностей.
Часи змінилися. Пішли у минуле і Радянський Союзу, і його лідери, які так і не збудували для людей «світлого майбутнього». Разом із ними пішли кудись у небуття і сотні, тисячі портретів. Хто сьогодні витирає пил із зображення Володимира Ілліча? Де, у якому кабінеті сьогодні можна побачити Сталіна? Чи, може, хтось із сьогодні вивішує на стіну портрет Януковича – з особистої до нього поваги? Їх немає. Бо Сталін вмер і мільйони людей нарешті перестали його боятися. А Янукович втік із зрадженої їм України і про четвертого президента український народ намагатиметься якнайскоріше забути – як про чорну сторінку у своєму житті. А от у п’ятого президента незалежної країни, тобто у Вас, Петре Олексійовичу, є унікальна нагода продемонструвати усім отим чиновникам, у яких іще не вмер дух підлабузництва, що Президент – це посада, а не особа. Що схилятися треба не перед людиною, яка тимчасово очолює державу, а перед тими, хто зробив усе, щоб ця держава відбулася. Видайте якийсь указ, доручення чи інший документ, який нарешті припинить цю недолугу традицію. Невже Ваше самолюбство справді гріє те, що Ваш багато тисяч разів розмножений портрет прикрашає собою кабінет кожного чиновника? Чи не видається Вам, що набагато справедливіше було б, якби на чільному місці висіло зображення, приміром, Тараса Шевченка. Або Василя Стуса, Богдана Хмельницького чи Симона Петлюри. Чи когось іще з когорти тих, хто віддав Україні життя і усього себе лиш для того, щоб вона відбулася як держава. Завтра зміниться Президент і у чиновницьких кабінетах почнеться чергова «ротація» – старого мінятимуть на нового. А Шевченко – вічний. Його ніхто не змінить ні у історії України, ні у серцях мільйонів людей.
Ми лише тоді зможемо стати насправді сильними, коли матимемо під ногами міцний грунт. Коли не будемо плазувати перед тими, хто сьогодні волею долі має у руках державну булаву і лише шанс на те, щоб залишити слід у історії, а схилятимемося перед Великими Українцями, яким вже ніщо і нікому не потрібно доводити.
З повагою,
Народний депутат України Юрій БУБЛИК
