Середа, 9 березня 2016 р., стала для мене днем контрастів. Спершу, в дорогу для кожного українця дату, разом із братом – головою Ковалівської сільради Олександром Бубликом, вшанував народження Тараса Шевченка, поклавши квіти до пам’ятника Кобзарю у Полтаві. І ось що для мене є особливим у Шевченкові: які б рядки не прочитати, яку б сторінку у «Кобзарі» не відкрити – практично все актуальне і на сьогоднішній день. Це справжнє диво! Недарма дослідники називають Тараса апокаліптичним пророком – бо його слова справджуються у будь-яку історичну епоху України.
Після покладання квітів – сумний епізод: у Святоуспенському соборі, разом із полтавською громадою, попрощався із українським воїном Андрієм Ярешком, котрий загинув на сході. Сучасний апокаліпсис у вигляді неоголошеної російсько-української війни збирає свої жнива. Вічна пам'ять тобі, воїне Андрію…
Опісля відвідав ще одні похорони, на цей раз – Головного державного ветеринарного інспектора у Полтавській області Аранчія Сергія Васильовича. Покійний також був доцентом кафедри анатомії та фізіології сільськогосподарських тварин у аграрній академії, викладав студентам… Царство Небесне Сергію Васильовичу.
Сьогодні не міг лишитися осторонь і від долі Надії Савченко, тож, знову разом із братом Олександром, активно долучилися до проведення мітингу на її підтримку у Полтаві. Відгукнувшись на запрошення ініціаторів заходу Ігоря Кіянчука та Ірини Особік, теж виступив перед громадою. Зазначив, що якби у нас речі називали своїми іменами, зокрема війну – війною, окупанта – окупантом, зону АТО – окупованою територією, то Надія була би зараз не політв’язнем, а мала статус військовополоненної. Тоді вона перебувала б під охороною світових конвенцій, за порушення яких її кати могли бути віддані під міжнародний трибунал. Моя бабуся казали: половина світу плаче, половина скаче!
Отак і сьогодні, у Шевченків день – радість та горе поруч ходять Полтавою… Тому, щоб на оптимістичній ноті завершити, розповім про таке собі моє потаємне бажання: своєю діяльністю та гуртечком, разом із полтавською громадою, навести такий лад, хоча би спершу у Полтаві, щоб якомога менше сумних пророчих рядків Кобзаря можна було б застосувати до стану справ на нашій землі. А життєстверджуючі рядки нехай справджуються, і радісних моментів у нашому житті нехай більшає! Слава Україні!
