Валентина Зайченко, редактор новин
Скажу чесно – я скептик. І зараз хочу звернутися до «братів по духу». Так, в Україні – криза. Криза моральна, ідеологічна, економічна і ще бозна яка. І багато зараз лунатиме звинувачень в сторону тих, хто ніби «кашу заварив». «І чого ви добилися?», «Подивіться, що в країні робиться?», «І що, буде краще тепер?». Відповім скептикам. Ніхто не очікує, що за один день стане краще. Звісно, при владі залишається багато «старих» облич. Звісно, буде багато помилок. Так. Але ми зробили величезний крок, у правильну сторону, у сторону свободи, у сторону власної гідності. Невже краще було мовчки терпіти зневагу та дозволяти знущатися над собою і далі? Невже хтось вірить, що до зубожіння України «по усім статтям» призвів протест мирних людей? Невже хтось вірить, що «не платять пенсії», «не дають грошей» через Майдан?
Так, коли під тепер вже колишньою владою захитався стілець, вони намагалися дискредитувати протестувальників. Та цей протест тільки показав вам, українці, в яких моральних та економічних руїнах ми знаходимося. Саме тому люди вийшли, бо змоги терпіти вже не було. Так, на своєму дивані, чи у своєму кріслі на роботі не завжди так далеко видно. Здається, ніби все не так і погано. Але – ні. Кілька десятків паразитів висушили країну. Але кожній дії є протидія. Закони фізики. Пружину дотиснули до краю і вона вистрибнула. Ті, хто мають віру та ідею, і знають, що вони борються за волю, правду, справедливість і майбутнє, не мають страху. Усім, хто говорить – «стоять за гроші»: за які гроші ви б стояли на смерть з дерев’яними палицями та камінням проти Калашникова? Українці – викладачі, студенти, режисери, художники, звичайні селяни, бізнесмени – загинули, щоб змінити нашу країну. Добре – не змінити за один день, а почати міняти. Почати. Зробити бодай перший крок, пів кроку у правильному напрямку. Вони дали нам величезний шанс, який не випадав Україні давно. І тепер ми, усі ми, від селянина та простого робітника, до очільників області та країни – не повинні його зганьбити і втратити.
Це початок довготривалої, кропіткої, тяжкої праці, яка триватиме не одне десятиліття. Ще довго ми будемо позбавлятися наслідків режиму, корупційної системи і її продуктів. Не чекайте, що завтра вам роздадуть по мільйону та піднімуть зарплатню чи пенсію у 6 разів. Цього не буде і бути не може. Потрібне терпіння. Ми – в руїнах, куди нас завело безграмотне, безвідповідальне, нікчемне правління олігархів, які будували собі золоті хороми за ваші гроші. Але головне – навкруги я бачу багато бажання будувати на руїнах нове життя. Давайте, відкинувши емоції, робити це разом. Що б не було далі, щось робити – це краще, ніж сумирно дозволяти сидіти в себе на шиї. Слава Україні! Усій – від Сходу і Півдня до Заходу і Півночі, усій, незалежно від того, якою мовою хто говорить, в якого бога вірить. Ми маємо право на гідне життя.
