Елвіс Преслі, який помер у 1977 році, наприклад, заробив 42 мільйони доларів: фанати продовжують купувати його постери, записи, біографічні книги. Добре продаються й покійні Курт Кобейн, Мерилін Монро та навіть Альберт Ейнштейн.
На полтавському рівні до цього списку потрапляє Анатолій Кукоба, перший мер нашого міста, упізнаваність прізвища і пошана до якого не підлягають сумніву.
Пам’ятаю, 5 років тому на виборах міського голови бабусі до останнього вірили, що «а раптом Тихонович піде на вибори?» і збиралися за нього голосувати.
Навіть сьогодні покійний Анатолій Кукоба, даруйте за богохульство, може створити серйозну конкуренцію кандидатам у мери. Тож не дивно, що на минулих виборах мера його ім’я прозвучало на підтримку Андрія Матковського, а нині – на підтримку Лева Жиденка.
Як головний редактор я дуже не люблю потрапляти у передвиборчі скандали, тому «Коло» стало практично єдиним виданням, яке не опублікувало звернення Анни Кукоби, доньки покійного мера про використання імені її батька у передвиборчій агітації Юрія Бехтіра та Лева Жиденка. Відповідно ми стали єдиними, кому не довелося публікувати лист-відповідь Лева Жиденка на обвинувачення як того вимагає закон.
Але оскільки скандал набирає обертів - Анна Кукоба збирається позиватися до суду за неправомірне використання імені її батька у агітації, я вирішила вставити свої «5 копійок», тим більше що свого часу ледь не потрапила під суд за матеріал, що стосувався родини Кукоби.
У 2013 році я готувала статтю про судову тяжбу Анни Кукоби та її мачухи – дружини Анатолія Кукоби. Стаття стосувалася поділу майна, я зверталася за коментарями до обох сторін, донька Анатолія Тихоновича прокоментувала ситуацію, а дружина екс-мера прислала судову заборону на використання будь якої інформації про неї. Навіть за вказання у статті її імені та публікації її фото ми могли потрапити під суд.
І що ви думаєте? Стаття таки вийшла, причому майже у своєму первозданному вигляді! (на фото - перша сторінка газети) Я проконсультувалася з юристами і у публікації не було вказано ні імені, ні прізвища мачухи Анни Кукоби, його замінили на слова «дружина, мачуха, вона» а замість її фото ми поставили затемнену пляму. Я торжествувала: отак вам, свобода слова понад усе, журналістику не спинити!
Що ж стосується ситуації навколо використання прізвища Анатолія Кукоби нині…
Перш за усе, я глибоко переконана, що ім’я Анатолія Тихоновича Кукоби належить громаді Полтави. Він – частина історії нашого міста, його почесний громадянин № 1 і неможливо заборонити називати його ім’я, яке фактично стало брендом. Разом з тим, воно не є зареєстрованою торговою маркою з правом власності на нього, як це зробив, наприклад, зі своїм прізвищем екс-премьєр міністр Азаров.
Тож якщо пан Бехтір працював у команді Анатолія Кукоби, і цей факт є доведеним, він має право про це згадувати. Інша річ, що це зроблено у політичній рекламі, як це робив свого часу Андрій Матковський. Тут судовий позов можливий, але, як показує досвід «Кола», судову заборону за бажання можна обійти.
У ситуації, що склалася, вважаю, що не тільки Анна Кукоба, але й усі ми виступаємо спадкоємцями Анатолія Кукоби, бо живемо у місті, про яке він дбав та любив. Тож його ім’я і досвід можна і потрібно використовувати на наше спільне благо.
Зокрема, можемо претендувати на:
Як мінімум – 10 дитячих майданчиків або 500 літрів фарби – якщо Анна Кукоба вкаже їх у вартості судового позову до Лева Жиденка. У випадку виграного суду кошти підуть на покращення добробуту жителів міста.
Як максимум – застосовування досвіду першого мера в управлінні містом новим очільником Полтави.
Таким чином навіть після своєї смерті Тихонович подбає про своє улюблене місто.
