Зустріч анонсувалася як неформальна розмова з місцевими ЗМІ, блоггерами, публіцистами. Потрапила туди й я, і, оскільки серед запрошених мені так і не трапилися на очі полтавські блоггери, то я вирішила їх функцію узяти на себе.
Спілкування з екс-Премєром було у ресторані. Усього людей зібралося трохи більше десятка, в основному журналісти і керівники ЗМІ. Доки ми чекали всередині, надворі мерзли фотографи, які прагнули зняти процес виходу Юлії Тимошенко з авто. Періодично виглядав надвір і помітно схвильований Олег Білоножко (голова міської організації «Батьківщина», який ходив з букетом білих троянд.
Юлія Володимирівна прибула з запізненням та у супроводі нардепа Вадима Петренка. Зайшовши у залу, обійшла круглий стіл, потиснувши руки кожному журналісту, проігнорувала відведене їй місце на чолі столу, сказавши, що не хоче офіціозу та обрала собі вільний стілець ближче до журналістів.
Виглядала екс-Премєр як наче щойно з білборду: та сама біла сорочка що й у рекламі, чорна спідниця, з прикрас – лише перстень з білого металу на великому пальці руки. І, звісно, незмінні коса і підбори.
Промова на мікрофон тривала 10 хвилин, протягом яких вона встигла розповісти про мету візиту на Полтавщину, а потім принесли каву з бутербродами й фрукти і мала початися бесіда «оф-рекордс».
Власне, нічого зовсім неформального у неї так і не спитали. Серед питань, які задали пані Тимошенко, були: про ситуацію на Сході, чи бачить вона себе на чолі новоствореного уряду, як планують приводити до присяги Надію Савченко, що казати людям, які згадують, що добре було жити при Януковичеві з доларом по 8 гривень.Гладенькі відповіді на ці питання у мене не викликали емоцій, тому я їх тут не приводжу.
Запитали, як пані Тимошенко ставиться до колишніх однопартійців, зокрема, до Андрія Матковського, «якого Ви колись називали кращим мером України» ітд.
Прізвище «Матковський» у пані Тимошенко не викликало ніяких асоціацій і вона двічі просила його повторити, бо не розчула, хто це. Що до інших екс-членів партії, то лідерка розповіла трохи дивну історію про те, що спочатку, після виходу з в’язниці, вона з ними спілкувалися. Але після того як поїхала на лікування закордон, по поверненню виявила, що телефони Турчинова й інших не відповідають. А оскільки спитати номер мобілки екс-однопартійців пані Тимошенко, мабуть, ні у кого, то так вона і живе, втішаючи себе статистикою, що «50 % шлюбів, укладених по любові, розпадаються».
Власне, телефонне питання піднялося у ході розмови ще раз. Я особисто люблю прості, дещо примітивні питання, і, розриваючись між: «чи будете міняти зачіску?» і « у вас є мобілка Путіна?» перевагу віддала останньому.
Юлія Володимирівна мені відповіла, що попри те, що вона Путіна знає особисто, його номера мобілки у неї теж нема. Та й формат таких перемовин має бути тільки на світовому рівні, з залученням представників США, Європи, бо, знаючи Путіна особисто, вона не вірить у те, що його можна зупинити у такий спосіб. Але взагалі-то пані Тимошенко не виключає, що після виборів може увійти до складу групи перемовників.
Цікаво відповіла пані Тимошенко й на питання: хто пройде у Верховну Раду. Якщо 5 років тому на виборах президента пані Тимошенко агітувала голосувати «тільки за прохідних кандидатів», то нині вона начебто змінила думку і закликає виборця керуватися принципом: аби не «регіонал». При цьому вона заявила, що по різних соцопитуваннях, у парламент проходить 2-3 партії. За умови, що голосувати бажано не за регіоналів, то залишається лише президентський блок або «Батьківщина».
За годину спілкування пані Тимошенко випила чай та з’їла бутерброд. Жодного разу я не почула від неї усім знайомого звертання «Любі мої».
Наостанок – колективне фото на сходах ресторану – і кортеж відбув далі, на зустріч з виборцями біля облдержадміністрації. Там їй подарували ще один букет троянд, біло-червоний. Куди вона їх діває, ті букети, якщо уже увечері виїхала на Дніпропетровськ?
