Після прийняття закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» з’явився реальний шанс очистити наші міста і села від імен “червоних героїв”. Не усі лубенці поділяють таке рішення, але закон є закон і його потрібно виконувати.
Однак виглядає так, що лубенська місцева влада боїться використати цей шанс повністю, аби замінити чужих “героїв” на своїх. Тобто, назвати “звільнені” вулиці іменами видатних українців, щоб пам’ять про них жила і надалі.
Які нові назви пропонує громаді влада? Читаємо - Бузкова, Світанкова, Ягідна, Барвінкова, Сонячна… Дуже хороші і милі назви. Позитивні. Але невже дійсно у нас немає своїх славетних імен, щоб підбирати такі от нейтральні синоптико-ботанічні назви? Вся ця бузкова-ягідна палітра свідчить про те, що міська влада просто боїться своїх власних героїв. Вона, мабуть, вважає їх занадто радикальними, щоб можна було їх увіковічнити в назвах наших вулиць. Чи може ми їх соромимося?
Були пропозиції від громадськості для перейменування вулиць на - Соборна, Миколи Міхновського чи Федора Камінського, і Героїв Крут. Але влада боїться таких назв. Вона боїться Героїв Крут, вона боїться Міхновського. Якщо вулиця Комунарівська стане вулицею Верстатобудівників - чи відчуємо ми, що щось змінилося, що ми живемо в новій країні?
Вважаю, що достойних імен нам вистачає і не потрібно їх боятися. Особисто я вже звертався до лубенської влади і пропонував надати одній з вулиць ім’я знаменитої вишивальниці Віри Роїк - Героя України, заслуженої майстрині народної творчості, яка народилася у Лубнах. І що ж? Бузок виявився більш гідним такої честі. Чи у нас в Лубнах так багато Героїв України?
Добре, що вистачило сміливості згадати про Владислава Бєлоруса, який першим з лубенців загинув під час АТО. Одна з вулиць носитиме його ім’я, до чого я закликав ще у липні 2014 року.
