Знаєте, мультфільм про Чебурашку, насправді тонка психологічна річ. Там дуже гарно і чітко показується поділ людей на два типи. Одні отримують радість від того, що можуть зробити щось хороше, щось творче і конструктивне. А інші - настільки злі і ліниві, що можуть себе проявити тільки у тому, щоб шкодити і заважати іншим. Такий от психічний механізм - на хороше не здатні, а проявити себе ж хочеться!
Про лубенський громадський ставок теж можна зняти чергову серію пригод Крокодила Гени.
Хороші і небайдужі люди (зокрема прекрасна людина Олеся Прокопенко) організували чудову акцію - очищення ставка. Це була суто волонтерська громадська акція. Люди самоорганізувались, вклали свої власні кошти, купили інвентар і спеціальні засоби. Застосували ефективний і недорогий екологічний спосіб очистки з допомогою глиняних кульок без жодної хімії.
Ставок великий і дуже забруднений. За один раз не очистиш, тому запланували серію толок у вихідні дні.
Загалом вже здійснили величезну роботу. І ще стільки ж чекає активістів попереду. Але руки знайшлися, очищення йде по плану. І от раптом у місцевій пресі з’являється коротенький допис про цю акцію. І що б ви думали? Замість того, щоб привітати громаду з таким корисним почином, цинічно переказує донос певної анонімної особи, подаючи це як критику. Мовляв, після прибирання на березі залишилась купа сміття, а ще активісти не викосили бур’яни довкола ставка.
Те, що це спроба очорнення хорошої справи, зрозуміло навіть дитині. Настільки зрозуміло, що виправдання тут можливі лише у стилі “докажи, що ти не верблюд”. Сміття не встигли прибрати, бо роботи ще тривають і активістів не так багато, щоб зробити все за один раз. Про бур’яни взагалі не хочеться нічого говорити - настільки абсурдним є цей закид. Не викосили бур’яни, а ще не провели дорогу, а ще не висадили квітники, а ще не збудували тут санаторій… Може активісти мають замінити собою мерію?
І ось, замість заслуженої подяки, активісти відчувають себе “верблюдами”. І я в тому числі, бо теж доклався до допомоги цим “нехорошим людям”.
Але я впевнений, що жодні Шапокляки, які не здатні банально перевірити отриману анонімну інформацію, не перешкодять доробити справу до кінця. І не перешкодять отримувати радість від хороших і конструктивних справ!
Тому, висловлюю підтримку Олесі Прокопенко і її команді! Та закликаю усіх теж до всілякої допомоги цим хорошим людям! Нас таки більше, аніж Шапоклячок та тих, хто за ними ховається.
