Джордж Орвелл (справжнє ім’я — Ерік Артур Блер) є одним з найвідоміших британських письменників і класиком світової літератури. Хоча його твори стали широковідомими вже в останні роки життя автора. Саме з повісті-антиутопії «Колгосп тварин», яку було опубліковано у 1945 році, і почалася світова слава Орвелла. Письменник зміг насолодитися нею тільки 5 років.
Джордж Орвелл (джерело — theguardian.com)
В Україні цього року у Видавництві Жупанського вийшла книга під новою редакцією у перекладі Юрія Шевчука. Там же опубліковали українською і другий великий твір Орвелла — роман-антиутопію «1984», яка стала чи не найкращою книгою у цьому жанрі.
Перше видання українською, 1947 рік (джерело — uk.wikipedia.org)
Твір починається з передмови автора до українського видання. Стоп. Тобто Орвелл помер у 1950 році, і книга, про яку я розповідаю вийшла цього року. То як може уже 65 років як мертвий автор написати передмову? Справа от в чому: у 1947-ому американський вчений українського походження Ігор Шевченко під псевдонімом Ігор Чернятинський переклав українською і видав у Мюнхені цю книгу. Вона перш за все адресувалася тим українцям, які залишилися в Німеччині після Другої світової війни, оскільки вдома їх чекали б табори за зрадництво. Це були так звані «переміщені особи». Саме такі люди дуже добре розуміли ту алегорію, яку показав у своїй повісті Орвелл.
В передмові письменник розповідає про своє життя і причини, завдяки яким він вирішив показати теорію Маркса за допомогою тваринок з пересічної ферми.
До речі, саме українська мова була першою, якою зробили переклад «Колгоспу тварин». Тому Ерік Блер написав передмову до видання не 2015-ого, а 1947-ого року. Хоч читачу від того особливої різниці немає, все ж приємно, що саме для наших земляків автор написав особливий текст.
За сюжетом книги тварини на одній фермі вирішили, що вони можуть бути самостійними і їм не потрібний контроль людини. Тому вони вигнали власника ферми — містера Джонса — і стали самі вести господарство. Найрозумнішими серед них виявилися свині, які й узяли управління в свої руки.
Обкладинка українського видання (джерело — 5books.org)
Кмітливий читач зрозуміє, що Орвелл, по суті, розповідає нам історію Радянського Союзу, починаючи від 1917 року. Звісно, що в трохи примітивний спосіб, але від форми притчі тільки посилюється ефект. Ми бачимо всі важливі моменти, якими характеризувався СРСР з часу Жовтневої революції (чи перевороту, кому як більше подобається) і до моменту написання книги 1944 року.
У тексті можна навіть упізнати Йосипа Сталіна та Лева Троцького. До образу останнього Орвелл ще звернеться у «1984». По суті, «Колгосп тварин» став попередньою сходинкою для автора. У романі атмосфера і оповідь така, що хоч відразу стрибай з даху. А от повість ще має хоча б якісь казкові моменти.
Тут можна спіймати і ентузіазм від перемоги над царем, і перші економічні проблеми, і примусову колективізацію, і продаж продуктів за кордон в обмін на техніку, і п’ятирічки — багато-багато всього, що ми проходили на уроках історії.
Кадр з екранізації (джерело — telegraph.co.uk)
Для мене як людини, яка майже не застала Радянського Союзу, він сприймається більше як зло, ніж добро. Попри певну ностальгію і вимивання з пам’яті негативу тих часів (дефіцит, черги, арешти), я не розумію як можна сприймати той період з позитивом. Саме тому «Колгосп тварин» не викликав у мене особливих заперечень.
Орвелл показує нам, що історія будь-якого суспільства, якщо воно таки стане на шлях соціалізму, все одно закінчиться пануванням свиней. Така проста і лаконічна мораль піднімає питання, над якими людство мучиться вже майже століття і наслідки яких тепер доведеться долати, мабуть, так само довго.
«Колгосп тварин» — це як щеплення. Від бажання зрівняти усіх з фанатичним запалом, від ідеї зробити рай на землі і від віри у благородність людської природи. Чи свинячої.
P.S. Ця книга стала 12-ою для мене в проекті #bookchallenge_ua, в рамках якого з 30 вересня 2015 року до 30 вересня 2016 року я маю прочитати 100 книг. Приєднуйтеся і давайте разом популяризувати читання в Україні!
