Наталія Гуменюк останнім часом людям, які слідкують за новинами в інтернеті, відома передовсім як учасниця команди «Громадського» (в якому є співзасновницею). Жінка з 2001 року працює на різних українських телеканалах як журналіст-міжнародник, побувавши у понад 50 країнах і висвітлюючи там події. З 2011 року Гуменюк показувала протести в різних регіонах світу.
Наразі Наталія готує репортажі про ситуацію у Криму і Донбасі, а також про зовнішні відносини України.
Наталя Гуменюк (фото – redactor.in.ua)
Книга «Майдан Тахрір» вийшла у світ зовсім нещодавно – стараннями видавництва «Політична критика».
Автор здійснила подорож, якій би позаздрив будь-який амбіційний репортер (і водночас на яку далеко не кожен би журналіст погодився). Маршрут Гуменюк пролягав через Йорданію, Іран, Єгипет, Туніс, Палестину, Сирію, Ірак, Туреччину – арабський світ як він є.
В кожній з цих країн Наталія спілкувалася з різними людьми: активістами, музикантами, кібердисидентами, військовими, блоґерами і багатьма іншими, хто якимось чином був співучасником протестного руху, що отримав назву «арабська весна».
Обкладинка книги (фото – life.pravda.com.ua)
Наталія намагалася докопатися до суті цих процесів і зрозуміти, чому країни, які знаходяться не так далеко одна від одної, пішли зовсім різними шляхами: якщо одні вигнали диктатора, інші отримали від влади послаблення режиму, то деякі взагалі нічого не виграли. Звісно, що по кількох роках після революцій населення охоплює зневіра (це звичний процес, оскільки бажане завжди відрізняється від дійсного) – саме його ми і чуємо з вуст багатьох героїв репортажів Гуменюк.
Для тих, хто не слідкував свого часу за перебігом подій «арабської весни» (а таких більшість, оскільки на той момент для нас це взагалі не було актуальним), Наталія детально пояснює причини і перебіг подій, у які потрапляли люди, що ділилися розповідями з українською журналісткою. А наприкінці книги взагалі міститься хронологічна таблиця, де детально розписано найголовніші події того часу в арабських країнах.
На початку книги у передмові письменник і перекладач Андрій Бондар говорить, що «Гуменюк насправді пише і про Україну». Звісно, читаючи ці тексти важко не спіймати себе на співставленнях їхніх протестів і подій Євромайдану. Людська природа скрізь однакова і працює вона за тими ж самими правилами.
Арабська весна (фото – ukraine.politicalcritique.org)
Книгу безперечно варто читати. По-перше, Наталія дуже добре пише. Ці репортажі зроблені дуже смачною українською. По-друге, співучасть. Гуменюк наскільки детально все описує, що складається враження, що це Ти подорожуєш арабським світом у пошуках героїв, які б пояснили події останніх років у їх країні. По-третє, це зразок дуже якісної журналістики, яка вільна від спроб агітації чи пропаганди і яку цікаво читати.
Не думаю, що з часом книга застаріє. «Майдан Тахрір» – це спроба зафіксувати післяпротестний час окремо взятих країн. Але водночас це і змога показати людську психологію, боротьбу за свободу і права людей, яких десятиліттями цих прав позбавляли.
Майдан Тахрір в період революції (фото – botinok.co.il)
Звісно, кожна революція має свої особливості: потужну чи слабку армію, скоординовану чи хаотичну опозицію, медіасферу, неурядові організації, митців, владну еліту. Але в чомусь вони схожі. Чи вдалося це знайти Наталії Гуменюк – вирішувати Вам.
Цитата: «Насправді ніякої мандрівної романтики й не було. Річ у банальній меркантильності, яка точно не має меж. Адже моя єдина ціль – ціль номер один – мов у собаки – помітити власну територію і в кожній країні знайти будинок, куди можна прийти посеред ночі, нікого не попередивши».
