Американська письменниця Сюзанна Коліннз стала автором одного з сучасних феноменів масової культури. Вона починала зі сценаріїв дитячих телевізійних серіалів і шоу, а тепер насолоджується світовою славою. Феномен має назву «Голодні ігри».
Сюзанна Коллінз (фото – life.pravda.com.ua)
Перший роман цієї трилогії вийшов у 2008 році. Частково натхненням для сюжету книги слугував давньогрецький міф про Тесея, де кожного року афіняни мали відсилати на Кріт сім юнаків і сім дівчат на поталу Мінотавра, а також спогади батька письменниці – ветерана Військово-повітряних сил – про бідність, голод та наслідки війни. Сюзанна в дитинстві їздила з батьком на місце знаменитих битв. До самого ж написання роману Коллінз привів випадок – вона випадково перемикала канали і після розважального шоу потрапила на репортаж з війни в Іраку.
Власне, про що з розповідається у книзі, яка стала початком однієї з найпродаваніших трилогій XXI століття?
Обкладинка оригінального видання (фото – amazon.com)
Дія відбувається у майбутньому в країні Панем, яка має столицю (Капітолій) і поділена на 12 округів. Для того, щоб утримувати населення округів у страху і покорі, але водночас і розважати їх, щороку Капітолій влаштовує Голодні ігри.
Згідно правил, кожного року в кожному окрузі випадково обирають по одному хлопцю і одній дівчині (трибути). Цю молодь привозять до Капітолію, де відбувається жорстока гра, яка по суті зводиться тільки до одного: вбити суперників і залишитися тим, хто вижив серед цих 24 чоловік. За перебігом подій стежить вся країна, а якщо гра стає нудною, то продюсери придумують ходи, щоб підвищити азарт і небезпеку для учасників.
Шістнадцятирічна Катніс Евердін живе у 12 Окрузі. Її батько загинув під час аварії на шахті, тому вона незаконно займається полюванням, щоб якось прогодувати родину – матір з молодшою сестричкою Прим. І от одним з учасників випадає стати 12-річній Прим. Катніс вирішує піти замість неї. Тепер її завдання – виграти Голодні ігри і повернутися додому – в Округ, який востаннє перемагав майже 25 років тому.
Читаючи книгу, поступово втягуєшся. Розповідь ведеться від Катніс, і вже з перших сторінок вболіваєш за неї. І чим далі заходить боротьба між трибутами, тим більше хочеш, щоб саме Евердін стала переможцем цьогорічних Голодних ігор.
Кадр з фільму (джерело – amadiaarifa2.wordpress.com)
Книга спочатку здається підлітковим романом. Але це тільки перше враження. Насправді в «Голодних іграх» піднімаються багато питань, які стосуються влади і покори, ролі телебачення і реаліті-шоу для відволікання уваги населення, диктатури і боротьби за свою свободи. І кожен читач в залежності від того, що хоче отримати, буде знаходитися на цікавому для нього рівні. Фантастика про підлітків, кривава антиутопія, роман про зародження революції проти диктатури – думок і трактувань багато. Хоча можна просто насолодитися роботою професійної письменниці.
До речі, екранізація трилогії стала теж дуже успішною. Наскільки, що третю частину «Голодних ігор» розбили на дві кінострічки (прийом, який голлівудські продюсери застосовували і в останньому «Гаррі Поттері», і в «Сутінках» – для максимізації касових зборів і додаткової радості фанатів). Остання поява Катніс Евердін на світових екранах відбудеться 18 листопада цього року. Звісно, якщо Коллінз не напише продовження.
Цитата: «Піт дивиться мені прямо в очі і підбадьорливо стискає мою долоню. А може, це просто нервовий спазм? Що ж, думаю я. Зрештою, нас двадцять чотири. Є шанс, що хтось вб’є його раніше за мене».
