Французький письменник Жан-Крістоф Гранже відомий передовсім як автор трилерів, за якими знято кілька фільмів. Чоловік починав як копірайтер в рекламному агентстві. Потім перейшов на журналістику, ставши міжнародним кореспондентом для великих видань.
Через деякий час Гранже став фрілансером, подорожував по різних країнах, пишучи там репортажі. Як журналіст він отримав чи не найголовніші нагороди в цьому ремеслі – премію Рейтер (1991) і премію World Press (1992).
Жан-Крістоф Гранже (фото – nekusturica.livejournal.com)
Звісно, що робота репортером дала серйозне підґрунтя для формування Гранже як автора літературних творів. У 33 роки він пише свій перший роман «Політ лелек», який не був дуже помітний серед публіки. Проте вже друга книга Жана-Крістофа – «Пурпурові ріки» (1998 р.) – стали бестселером. Звісно, тут дуже допомогла і екранізація трилеру з Жаном Рено у головній ролі.
На даний момент Гранже має опублікував 10 романів.
Сюжет «Пурпурових рік» розпочинається у гірському академічному містечку Гернон, де вбито молодого бібліотекаря. І не просто вбито: у нього відрізані кисті рук та видалені очі. З Парижу викликають слідчого П’єра Ньємана, у якого саме зараз проблеми через побиття затриманого.
Обкладинка оригінального видання (фото – booknode.com)
Розплутуючи таємницю цього вбивства серед закритого академічного світу Гернонського університету, Ньєман довідається багато таємниць, які, здавалося, поховані під вагою десятиліть. Наприклад, спаплюження могили 10-річної дівчинки Жюдіт за багато кілометрів від Гернону…
Звісно, як це часто буває у творах масової літератури, Ньєман – супердетектив. Його ім’я знають всі студенти, які навчаються на цьому напрямку. Він – жива легенда французької криміналістики, який боїться лише одного – собак. На фоні провінційної поліції герой виглядає зіркою.
Варто сказати, що Гранже недарма називають майстром трилеру. За ходом розслідування П’єра слідкуєш, не відриваючись. Навіть тим, хто бачив екранізацію, буде цікаво прочитати роман, адже режисер багато чого змінив (особливо у фіналі).
Автор створює непередавану словами атмосферу. Тут і таємничість змовників, і закритість університету від довколишнього містечка, і нацистські мотиви, і добре вибудована логіка злочинців. Маючи репортерське минуле, Гранже детально працює над своїми творами, створюючи по-справжньому загрозливу і атмосферну реальність.
До того ж не можна не помітити знання автора у криміналістиці. Читач отримує купу спеціалізованих знань, які, можливо, ніколи йому і не знадобляться, але створюють враження, що ми дійсно потай слідкуємо за роботою одного з кращих детективів сучасної Франції.
Кадр з екранізації 2000 року (фото – skrt.tv)
Романів-продовжень про детектива П’єра Ньємана Жан-Крістоф більше не писав. Сценарій фільму «Багрові ріки-2. Ангели Апокаліпсису» – це вже результат роботи француза Люка Бессона.
Цитата: «Будова райдужної оболонки ока неповторна. Вона складається з тисяч фібрильних волокон, що утворюють єдиний свого роду малюнок у кожного з нас. Це, якщо хочете, біологічний паспорт людини, що відображає унікальне поєднання його генів. За малюнком райдужної оболонки можна встановити особу так само точно, як і за відбитками пальців».
