Про британського фантаста Артура Кларка я розповідав уже в одній з попередніх публікацій. Учений і письменник, який захотів мати під боком теплий океан, переїхав до Шрі-Ланки, де прожив 53 роки. За цей час один з «великої трійці» наукових фантастів написав величезну кількість оповідань, романів, а також сценарій до культової картини Стенлі Кубріка «2001: Космічна одіссея» (1968 р.).
Артур Кларк (фото – weblogs.sun-sentinel.com)
На відміну від «Кінця дитинства» (1953 р.), який можна вважати одним із ранніх романів Кларка, «Фонтани раю» (1979 р.) – робота зрілого автора, яка отримала дві найпрестижніші нагороди для письменника, що пише у жанрі наукової фантастики – «Х’юго» і «Неб’юла». Британець вважав, що це його найкращий роман (хоча найулюбленішими називав інші книги).
Обкладика книги (фото – amazon.co.uk)
В книзі автор розглядає можливість побудови космічного ліфту – споруди, з допомогою якої можна б було підіймати вантажі із Землі на висоту 36 тисяч кілометрів. Таку ідею, як говорить Кларк у передмові, він взяв зі статті радянського інженера Юрія Арцутанова «В космос – на електровозі».
За сюжетом роману, дія відбувається десь в середині ХХІІ століття. Інженер Ванневар Морган прибуває на острів Тапробан. Його мета – побудувати космічний ліфт, найграндіозніше споруду в історії людської цивілізації. Попередня робота інженерного генія Моргана – величезний міст, який, на жаль, назвали не в честь Ванневара, а просто – Гібралтарським. Але на шляху до еалізації проекту ліфту виникає проблема. Єдине місце, де з точки зору фізики можна розпочати будівництво – Священна гора. Саме там має бути основа споруди, що стане наземним якорем. Проте гора належить буддистським монахам, які не збираються поступатися своєю святинею і терпіти жахливий шум, який буде видавати ліфт, коли досягатиме швидкості звуку. Суд стає на бік монахів і, здавалося б, подальша доля споруди вже вирішена. Але…
Одна з ідей космічного ліфту (фото – cnn.com)
На початку роману Кларк розповідає, що острів Тапробан змальований з Цейлону (тобто нинішньої Шрі-Ланки), де мешкав письменник. Фантаст дозволив собі трошки скоригувати географію і історію, але, як порядний автор, повідомляє про всі неточності відразу.
По суті, книга розповідає про дві речі.
Космічні ліфти (фото – cntuvek.ru)
По-перше, людство завжди хотіло вирватися за межі своєї планети. Хоч це не виходить у практичному значенні (космонавти не рахуються, оскільки їх кількість надто мізерна в порівнянні з чисельністю людства), ми всі є носіями таких легенд та фантазій. Згадати хоча б Вавилонську вежу (той же космічний ліфт, тільки в обмеженій уяві) або легенду про Ікара (більш приземлена версія).
По-друге, роман про те, що людські амбіції завжди будуть намагатися бути реалізованими у масштабних проектах. В історії людства це починалося з пірамід Хеопса і триває досі (постійні змагання за найвищий хмарочос, найбільший стадіон і т.д.). Ідея космічного ліфту, якщо її колись таки реалізують, стане найбільшим проривом технічного генія людини у сфері будівництва.
Юрій Арцутанов, популяризатор ідеї космічного ліфту (фото – tsn.ua)
А поки що ми можемо прочитати, як бачив цю споруду Артур Кларк і від яких небезпек застерігав нас.
Цитата: «Раби добре попрацювали, – сказав Калідаса. – Відпустити їх на волю.
Тут, біля підніжжя Скелі, він створив задуманий ним Рай. Залишилося одне – влаштувати Небеса на його вершині».
