Деніел Кіз – всесвітньо відомий американський письменник, який працював у жанрі наукової фантастики. Свого часу сім’я його матері емігрувала з України (точніше території тодішньої Російської імперії, яка зараз є Україною) до Монреалю. Помер письменник менше року тому – у червні 2014 року. Для мільйонів читачів він залишиться у пам’яті як автор книги, яку перевидають вже майже 50 років – роману «Квіти для Елджернона».
Деніел Кіз (фото – nytimes.com)
Власне, ця книга могла б і не з’явитися. У 1959 році Кіз написав оповідання, де вчені в результаті експерименту роблять з розумово відсталого працівника пекарні Чарлі Гордона генія. Цей невеликий твір отримав премію «Х’юґо», одну з найпрестижніших серед наукових фантастів. Проте згодом письменник вирішив зробити з оповідання роман. Це йому вдалося, і вже у 1966 році він отримав «Неб’юлу», ще одну престижну літературну нагороду для творів такого жанру.
Обкладинка книги (фото – ex.ua)
Чарлі Гордон, який почав розумово розвиватися з небаченою швидкістю, постійно пише звіти про своє життя. Вся книга і складається зі щоденників 32-річного чоловіка. Навіть по тому, як він пише слова, які терміни і конструкції вживає, можна побачити, як розумнішає головний герой. Перекладач Віктор Шовкун намагався якомога точніше передати помилки Гордона, обравши для цього суржик, що доволі ускладнює прочитання на початку. Проте вже згодом читач спостерігає за розвитком героя – як інтелектуальним, так і емоційним.
Перевірка дружби колег по пекарні, перші побачення, кохання, сновидіння, дитячі травми і болючі спогади про них – це все Чарлі описує дуже детально для вчених (а читач потай може позирати на все це, ніби крізь замкову шпарину).
Зрештою, чи принесе щастя Гордону його геніальний інтелект, чи зможуть його знання стати спасінням для мільйонів таких, як він?
А хто такий Елджернон, про якого сказано у назві книги? Це мишеня, над яким провели такий самий експеримент, як і над Чарлі. Кіз вирішив не залишати свого героя наодинці з проблемами і подарував йому цю тваринку.
До речі, вже за 2 роки після публікації книги у кінопрокат вийшов фільм «Чарлі», знятий за мотивами роману. Актор Кліфф Робертсон за виконання головної ролі отримав «Оскара», а сценарист Сілліфант Стерлінґ – «Золотий Глобус».
Кадр з екранізації книги 1968 року (фото – ffathebook.weebly.com)
Після публікації «Квітів для Елджерона» Деніел Кіз не написав нічого такого, що читачі сприйняли на тому ж рівні майстерності. Навіть мемуари, які вийшли у 2000 році, автор назвав «Елджернон, Чарлі та я: письменницька пригода», вже самою назвою приваблюючи фанатів книги.
Чим же зміг захопити Деніел Кіз читачів? Напевно, щирістю по-дитячому наївного Чарлі Гордона, який понад усе хотів бути розумним. Оповідь від першої особи дає змогу асоціювати себе з головним героєм і переживати за його невдачі і поразки, жахливе дитинство і глузування над ним.
Такі книги завжди поза часом. Вони варті цілого письменницького життя.
Цитата: «Я майже досяг мети. Я її відчуваю. Вони всі думають, що я вбиваю себе, працюючи в такому темпі, але вони не розуміють, що я тепер живу на вершині ясності й краси, про існування якої ніколи не знав. Кожна моя частинка налаштована на працю».
